Аби завоювати серце коханої, він поліз не до квітника, а в димар. І відтоді все життя шугає коминами. Якщо зустрінете в Мукачеві чоловіка, вдягненого у чорне, з чорними ґудзиками, на чорному велосипеді – знайте, то справжній сажотрус. Його світла історія і чорні будні – від наших кореспондентів.
П’ята година ранку, а він уже на ногах. Готує собі міцну каву, годує собак. За кілька хвилин зодягнеться в чорну робу й перетвориться на сажотруса.
І так уже 40 років поспіль Берталон Товт із Мукачева виряджається на роботу: чистить взуття, струшує кіптяву з одягу, зашпилюється на всі ґудзики. На відміну від колег, не піддався новим віянням моди. Убрання у нього таке саме, що носили коминярі кілька століть тому. За транспорт – чорний велосипед. Пан Берталон уже років зо три як міг бути на пенсії.
Старенький сажотрус відпочивати не поспішає. Каже, одружений з двома – дочкою коминяра та роботою.
Берталон Товт, сажотрус:
Дома сидіти як? Вчора дерева білили, добре. Пішли, побілили дерева, сіли, мало поговорили.
Доля не раз спокушала трудягу прибутковими заробітками. Але сажотрус відмовлявся.
Берталон Товт, сажотрус:
Я ліпше здесь буду робити, буду сухий хліб їсти. Не треба мені грошей нигда в жизні. Обід, всьо, у мене свято – досвіданія, я йду геть.
Протягом дня сажотрус перевіряє кілька десятків димових каналів. Сьогодні йому треба прочистити 135 виводів у 5-поверхівці. 63-річний коминяр видряпується на пік будівлі і працює без будь-якого перестрахування.
Закарпатці вірять: ґудзик сажотруса приносить талан. Тут його називають – серинча.
Відтак, коминяреві встановили пам’ятник у центрі міста, де кожен може потриматися за щасливого ґудзика. Побачивши живого сажотруса, метикуваті перехожі намагаються випросити бодай одного ґудзика. Коли це вдається – кладуть талан до кишені.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.