У колі сучасників: книгу про Івана Чендея презентували у Києві (ФОТО)

Справді, мандрувати книжці дедалі важче, тим паче тоді, коли видання про видатних людей з’являються на світ крихітним накладом.

Книзі «Іван Чендей – у колі сучасників» не пощастило з тиражем, проте поталанило знов опинитися у вирі непростого письменницького життя. Як і заплановано, видана до 95-річчя письменника у 2017 році, книга одразу в ювілейні дні презентована в Ужгороді, на батьківщині І.Чендея в с.Дубовому, згодом – у Львові, а от тепер – у Києві в Музеї літератури. 

Як зазначає донька письменника Марія, «за рамки просто презентації вечір вийшов практично відразу: то, швидше, був вечір спогадів і вшанування пам’яті письменника. Було багато світлих і мудрих людей. Були ті, що знали і пам’ятають. Були ті, що любили й пам’ятають. Були ті, котрі вивчають і відкривають письменника сьогодні. Неймовірна атмосфера прихильності навколо. Багато мудрих і захоплених слів про постать Івана Чендея, його Слово… потребу-необхідність у перевиданні його творів.

Презентація
Головний натхненник та організатор - професор Сидір Кіраль
Виступ Дмитра Павличка
Презентація-1
З Миколою Жулинським-2

А ще до початку презентації – екскурсія Музеєм (чудові дівчата – працівниці музею, цікава розповідь-екскурс в історію), виставка неповторної Емми Андієвської… Знайомство з Павлом Вольвачем. Зустрічі-радості-спогади з Дмитром Павличком, Миколою Жулинським, Петром Перебийносом, Раїсою Мовчан, Сергієм Паньком, Миколою Васьківом.

Зал-бібліотека часів XIX ст. За цим столом уже в ХХ ст. сидів Іван Чендей і давав інтерв'ю... Працівники Музею зберігають фото з цих подій
Прижиттєве видання Кобзаря
Капличка, де вінчався Іван Франко
Експозиція Емми Андієвської
Павло Вольвач та Олександр Гаврошn
Співавтори - разом із Олександром Гаврошем та Іванкою Когутич

Щиро дякую за роботу й плече поряд Іванці Когутич, за ідею-натхнення й небайдужість Олександра Гавроша, за невимовну красу душі, організацію усього процесу вчорашнього дійства Сидорові Кіралю, за те, що Ти є, Іван Трещак…»

Теплий відгук Микола Наєнко про подію залишив Микола Наєнко: «Відбулася презентація книжки «Іван Чендей – у колі сучасників». Про нього сьогодні ніби забули. А він же першим почав епічне осмислення проблем, започаткованих поетами-шістдесятниками. За саму метафору «Птахи полишають гнізда» (таку назву мав його роман, виданий у 1965 році), йому слід було дати не лише Шевченківську премію. Після «Птахів…» з’явилася лірична епіка Григора «Зав’язь» (1966), за нею – «Мальви» Р.Іваничука і вершина епічного шістдесятництва – роман О.Гончара «Собор» (1968). Після того на десять літ замовкли в шухляду Ліна Костенко, Валерій Шевчук і… Іван Чендей. Останній підданий був остракізму ще й за те, що сприяв передачі за кордон «Інтернаціоналізму чи русифікації» Івана Дзюби. Від Чендея відвернулися тоді всі, особливо ті, що почали оспівувати «сяєво Кремлівських зір», а сьогодні вже «сливуть» серед найбільших патріотів неньки. Я в своєму виступі показав, що не відвернувся від Івана Михайловича тоді лиш єдиний чоловік з-поміж письменників – Олесь Гончар. За пущений під ніж «Собор» тоді про письменника ніхто не зважувався видати про нього бодай отакенької брошури. Все це відбите, зокрема, в листуванні Гончара, яке ( в 2-х томах) дбайливо впорядкував і видав Микола Іванович Степаненко – ректор Полтавського педуніверситету.

 

26994332_180746062682554_5669671569945014297_n

За півроку до смерті Гончара Іван Чендей нагадав йому таке: «Масарик, повернувшись до своїх чехів з Америки, промовив до них лише два слова: «Не бійтесь і не крадіть!». В наших (українських) умовах (1994-й рік!) це звернення наші достойники зрозуміли в такий спосіб: «Не бійтесь – крадіть!». Як у воду дивився чоловік: до сьогоднішнього дня розкрадає Україну всяк, хто хоч трохи наближений до якихось коштовностей… Але, як писав Чендей в іншому листі до Гончара, маємо все-таки незалежну Україну.

Один класик казав: цікавішої літератури, ніж чужі листи, я не читав…»

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук