Uzhgorod.in продовжує традицію ознайомлення читачів з цікавими фактами із історій кохання наших відомих земляків. Ми розповідали про перипетії особистого життя Шандора Петефі та Юлії Сендреї, Бейли Бартока, Августина Волошина та Ірини Петрик, Ласло Оціла і Луїзи Перені тощо. Сьогодні розповідь про історію кохання ще однієї непересічної особистості, яка залишила великий слід в історії нашого краю, – Томаша Масарика та його дружини Шарлоти.
Про Томаша Масарика, відомого політичного діяча та першого Президента Чехословацької Республіки, в контексті його діяльності чули майже всі. Не є таємницею і те, що саме він посприяв входженню Підкарпатського краю до складу Чехословаччини, а це в свою чергу привело до значних політичних та соціальних змін в Ужгороді, столиці краю.
У спадок від цього періоду маємо і дуже цінний в архітектурному плані чеський район Галагов, що сьогодні є одним з найбільш популярних та знаних в місті.
Діяльність Масарика, без сумніву, залишила свій слід в історії, але й особисте життя в нього було не менш вражаючим. Та й невідомо, чи склалась би його кар’єра так, як вона склалась, якби не підтримка дружини та дітей.
Сильний чоловік потребує сильну жінку поруч, і Томашу тут надзвичайно пощастило. Визначальна подія, яка змінила все його життя, відбулось1877 року у Лейпцігу. Незабаром закохані одружились, та «в горі і в радості» вони пройшли цей спільний шлях. Розумна, вихована та вольова американка Шарлота стала правою рукою чоловіка і справжнім його радником, він міг на неї цілком покластися. Вона спонукала його до дій, а він її так цінував, що дівоче прізвище дружини Гарріг, використав як своє друге ім’я. Так він став – Томаш Гарріг Масарик.
Разом нажили 6 дітей: Алісу, Герберта, Елеонору, Яна, Ольгу та Анну (померла ще немовлям). Кожен із їхніх нащадків займав активну громадську позицію, за що і постраждав. Син Ян був міністром закордонних справ Чехословаччини та загинув за загадкових обставин після комуністичного перевороту.
.
Дочка Ольга вирушила з батьком у заслання, коли перебувати в країні стало їм вже небезпечно, через їх політичні переконання
А дочка Аліса так і не уникнула ув’язнення.
Та попри це, зберігались тісні родинні зв’язки та підтримка. Шарлота стала душею цього всього, допомагала своїм рідним як могла. Але жіноче серце не витримало ранньої смерті улюбленого сина Герберта від тифу, нещасть, які звалились на її дітей, а також розлуки з Томашем.
Психологічні проблеми сильно підкосили жінку. 1923 року її не стало. Томаш пережив її на 14 років, безмежно сумуючи. Розрадою для нього були робота та їхні спільні діти.
Залишити відгук