1 квітня природа й справді вирішила трохи пожартувати. Закарпатцям, що за кілька теплих березневих тижнів вже встигли забути про морози і снігопади, довелося знову згадати про шапки та рукавиці.
Подорож на скелі Соколець та Анталовецьку поляну виявилася справжньою мандрівкою у часі. Лапатий сніг, хурделиця, мороз, яскраве сліпуче сонце, вітер, від якого гнуться вершки дерев, дрібненька «манка», що січе по щокам, снігові кучугури вище колін та ніжні перші проліски… І все це всього на кількасот метрів вище рівня Перечина.
Цього дня нам довелося пережити усе різноманіття погодних умов та природних явищ. І навіть пройти курс загартування: спустившись в затишну, захищену від вітру нішу Анталовецької поляни, не втримались від спокуси порозтиратися чи не останнім цього року сніжком. Вдосталь налазившись по снігах та знову спустившись з гір, ми відчули, що, навіть без політики, весна таки переможе …
А в долині вже весна |
А ліс ще нагадує осінь |
Анталовецька поляна. Кратер згаслого вулкану. |
Вид зі скель Соколець. |
Загартовуючі процедури |
Котики… |
Ось так доводилось видиратися на гору під час хурделиці |
Ось така чистка лісу |
Отака першоквітнева погода |
Перші проліски прокльовуються на Анталовецькій поляні. |
Першоквітневий сніговичок |
Прекрасна рослинка з цвітом і запахом, схожим на бузок |
Часами доводилось всерйоз загрузати в снігу. Подекуди наметені кучугури сягали вище колін |
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.