Село Велика Добронь в Ужгородському районі на Закарпатті – це українська столиця паприки. Червоний солодкий перець спеціального сорту тут вирощують гектарами, а мелють – сотнями кілограмів. Духмяна і яскрава спеція – мелена паприка – не лише головний заробіток села, а вже й справжній бренд: саме доброньска паприка прикрашає страви не лише на Закарпатті.
Виробництво спеції дається непросто, паприкою тут опікуються протягом майже усього року – з січня по листопад, але вона того варта: паприка-годувальниця вже стала справжнім символом села. Велика Добронь – це єдине місце в Україні, де вирощують такий смачний, такий яскравий і такий корисний перець у таких масштабах. Нарядний овоч уже поважають більше, ніж знамениту місцеву ранню картоплю, яку саме Добронь першою постачає на ринки країни – адже зараз паприка, зізнаються фермери, починає приносити більше прибутку.
Так, робота з перцем – цілорічна, наголошує фермер Василь Гіді, але саме зараз Добронь найколоритніша: перець уже зібрали, і яскрава паприка прикрашає майже кожне обійстя. Він проводить екскурсію як власним господарством, так і обійстями сусідів і розповідає: у гірляндах перець не тільки сушать – нанизаний на нитки або зібраний у сітки, овоч достигає і набуває найяскравішого кольору.
Його дружина пані Агі, саме перебираючи учора зібрані залишки врожаю, зізнається: з усієї роботи (а у Доброні не прийнято мати «просто город», тут діло честі займатися масштабним сільськогосподарським виробництвом!) найбільше до вподоби працювати саме з перцем: він і чистий, і гарний, і аромат має приємний.
Пан Василь говорить: «Так, це наш бренд – доброньська паприка! Такий перець вирощують тільки у нас. Взагалі ж цей перець характерний для національної кухні на Балканах, в Іспанії, звичайно, в Угорщині. У слов’янській кухні – не так, але от на Закарпатті у нас дуже хороший збут – прибуток дає вже кращий, ніж основна культура – молода картопля, після якої і садимо перець».
Але перед тим як продати готову паприку, слід докласти багато зусиль. Сезон розпочинається ще у січні, коли висаджується насіння. Потім кущики перцю оселяються під плівкою, в теплицях, там і достигають під турботливим доглядом доброньських фермерів, які цьогоріч, до слова, випробували новий елітний насіннєвий матеріал і результатом дуже задоволені. Господар каже: збирати врожай починають в середині серпня. Паприка вже зібраною достигає, потім сохне, а потім – мелеться.
До 150 тонн – таку кількість паприки виробляє у рік працелюбна Добронь (йдеться про вже готову спецію з висушеного і помеленого перцю!). У розпал сезону все село оздоблене червоним перцем. Та найбільше аромат відчувається там, де перчини перетворюються на власне спецію. Свій врожай пан Василь віддає сусідові, який обладнав спеціальний папричний млин. Перець кілька разів проходить через агрегат і перетворюється на ту саму паприку – яскравий духмяний порошок, який є найкращою прикрасою кожної страви. Робота – саме в розпалі й, схоже, і саме приміщення для перемелювання, і робітник навряд скоро позбудуться що аромату, що яскравої барви…
Без перцю свій стіл не уявляє і сам фермер, який, звісно, має улюблені страви. По-перше, це голубці – усміхається пан Василь. Ну а по-друге – різноманітні традиційні угорські папрікаші: з курки, з яловичини, зі свинини; у кожну страву – хоча б ложка перцю: для смаку і для кольору! Утім, рецептів фермери не наводять. Адже переконані: ця спеція прикрасить будь-яку кухню і будь-яку страву. Тим паче, що дієтологи вже назвали паприку рекордсменом за кількістю вітаміна С. А у «селі з перцем» кажуть: паприка – їхній бренд – це найкращий збудник апетиту!
Більше фото – у фоторепортажі Йожефа Кіша
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.