Заздрість

Вони прекрасні, просто ідеальні — визначила я: аромат досконало «ліг», ніби я завжди так пахла. Ось так ми познайомилися із моїми улюбленими парфумами. Ні, я не користуюся ними постійно. Ба більше — вони стали першими, які купив для мене Він, і ця баночка асоціювалася тільки з чимось винятковим та навіть «ховалася» в дальню частину комоду — для особливих випадків. «Я не можу надихатися», — казав Він, і лише потім з’ясувалося, що тут не йшлося про парфуми. Але вони таки залишилися «дечим». Флакон скінчився, а Gucci зняв мої улюблені парфуми з виробництва. І лише потім я вдумалася в назву — стрункі чотири літери на мінімалістично-елегантному флаконі (все, як я люблю!) — Envy — ЗАЗДРІСТЬ. Те, чого я ніколи не розуміла.
«Маленька, та вони просто заздрять!», — відписує подруга в чаті на моє розпачливе «чому люди таке роблять?!» (знову дрібна і неважлива «провокація», черговий чийсь вилив жовчі і не більше, власне, зважати не варто, але внутрішній етичний барометр б’є на сполох — дещо прикро, хоч надалі таки не зважатиму). «Як? Заздрять?! ЧомУ? І чОму? Вони ж нічого про мене не знають!». (Просто. Просто заздрять. Бо ти — така як ти є. І, так, це може комусь не подобатися, — пише вона, так нічого і не розтлумачивши). ??? І взагалі — що це таке — заздрість?! Не розумію. Не знаю. Просто — не збагну. Це навіть крім того, що не розумію — чОму заздрити. Перш ніж оцінювати, «пройди довгу путь у його взутті» — кажуть мудрі. Ми ніколи не знаємо, що насправді стоїть за сонцесяйною посмішкою та іншими ознаками успішності людини — власне, тих кому, каже «теорія», годилося б заздрити. Невідомо, що особі довелося пройти і як здобути, хоч часом і здається, ніби то все надто легко далося, «впало на голову». Тому навіть якби я розуміла заздрість на «емоційному» рівні, ніколи б не «дійшла» до цього розумом. Ну бо це нелогічно. Тим паче, до мені ну ніяк не «доходить», як можна заздрити мені.
«Заздрість — самолюбне і недружелюбне невдоволення тим, чим інша людина насолоджується, в м’якому значенні тяга за добром, котре має інший. Заздрість — один з семи смертельних гріхів. Йоан Дамаскин так само описує заздрість як незадоволення добром іншого. Тома Аквінський визначив заздрість як «смуток через добро іншого». Він теж зазначає, що ми не заздримо людям, далеким від нас місцем, в часі, чи статусі, але лише тим, хто близько нас і кого ми сподіваємося перевершити чи суперничати з ним. Люди найбільш схильні до заздрості є з одного боку амбіційними, а з іншого — боягузи, що роблять кротячі горби і думають про себе, що вони кращі в будь-якому добрі в стосунку до інших» — каже така в усьому обізнана wiki.
А ми почнімо з дрібниць. Так, мені можуть впасти в очі чудові ботильйони знайомої. Чи хочу такі само? Не виключено. Але, мабуть, інші — які б підходили до мого стилю. У неї прекрасно укладене волосся. Але ж я знаю: моє таке неслухняне, що мрію про кінчики, які досконало лежать, уже можна не плекати. Що там пишуть жіночі журнали про заздрість? А, жінки часто заздрять удачливим в особистому житті подругам! О ні, спасибі, мені чужих мужчин не треба — ідеться винятково про «свою» людину. І моє, власне МОЄ щастя. Гроші? Так треба працювати! Зовнішність? Ну, зросту в так 1 метр 75 сантиметрів у мене і так вже ніколи не буде -маємо що маємо, хоча багато залежить від мене самої.
Якщо вже заздрити, то… Подумаймо. Мабуть… Фантастично надихаючому внутрішньому сонцю мого тренера з йоги. Здатності миттєво опанувати себе в найважчу хвилину і діяти, а ще чудовому вмінню кермувати автом А. Неперевершеній жіночності і власне жіночій мудрості В., яка вміє вчасно уникнути непорозумінь з чоловіком у ситуації, коли б у мне вже грюкали двері. Почуттю гумору і непереборному оптимізмові С. Умінню будь-яку ситуацію «перекрутити» на свою сторону й не мати щодо цього жодних внутрішніх вагань D, яка й крихти сумнівів не плекає, що може бути неправа (хм, навичок суперечливий, та, утім, в житті корисний). Неперевершено-загостреному почуттю справедливості Е — воно змушує її «набивати кулі» та «збивати кулаки», але й робить непересічною людиною. Умінню постійно зберігати дуже високий градус внутрішньої мотивації, як у F. Спроможності все кинути і відважно почати все з початку, як J, керована певним властивим їй авантюризмом (утім, цієї риси і мені не бракує). Умінню щиро тішитися дрібницям та в усьому віднаходити позитив тоді, коли б інших вже б іскри з очей летіли, що належить К. Талантові… Ой, та чудових рис любих моєму серцю людей чимало — літер абетки не вистачить! Це — прекрасний привід радіти. Але ЗАЗДРИТИ? От як можна заздрити талантові, рисам характеру, вмінням і навичкам — а саме це  роблять люди, які, як мені пояснюють, здатні заздрити чиємусь успіху, досягненням, популярності, красі, статкам ба навіть «фарту» — адже це все є лише наслідком сукупності вмінь і вдачі людини, її роботи і способу життя. Знову ж таки — «пройди довгий шлях в її взутті»…
Є  чудові риси, які варто б наслідувати. Є дещо, чому точно слід вчитися. Навіть трапляється таке, що хотілося б мати. (Звісно, йдеться про те, чим володіють люди). Але це — їхнє, і саме тому воно, як оте внутрішнє сонце, нездоланний оптимізм чи спроможність гасити конфлікти, прекрасне. Не кажучи вже про те, які прекрасні всі вони. Як відомо, кожна людина — це цілий світ (хоча часом таки спадає на гадку фраза, мовляв, «є люди, в яких живе янгол, є люди, в яких живе чорт, а є такі, в кому можуть жити лише глисти J)…
Бути собою. Просто бути собою. І — цьому радіти. Це найбільше щастя. І не кажіть, що цьому вмінню теж можна заздрити. Бо я не зрозумію. Знову не зрозумію. Так, отаке от дурненьке…
…А свої Envy я таки куплю. Хоча тоді, після дня народження і перед новим роком, Він вибрав для мене інші, цілком незвичні японські парфуми, дуже суперечливі — саме такі, як я останнім часом. Тоді ж виявилося, Gucci відновив випуск отих — першого варіанту аромату. Але, вагаючись, я за порадою обрала східний «експериментальний» парфюм. Тепер хочу «Заздрість». Може, так зрозумію… Хоча навряд. Поясніть мені, прошу, що таке заздрість і звідки вона береться! А, і заодно — про плітки. Ну бо — навіщо?..
А, так, наостанок і про всяк випадок — я всіх пробачаю, на зараз і на майбутнє. Так, кажу саме це. І не зважаю на те, що трошки-трошки кортить сказати дещо інше: мовляв, якщо я вам ріжу очі, вихід дуже простий — дивіться в інший бік. О, і — для любителів самостверджуватися за чужий рахунок: please, не робіть це за мій, а в ідеалі, як варіант, для різноманіття — пробуйте за власний! Дякую за розуміння! А замість p.s. — одна з «мантр»: любіть життя і воно неодмінно відповість взаємністю!