Сир, або Брендмейкери Карпат

Про що ми згадуємо, коли чуємо слово Карпати? Звісно: краєвиди, ранковий туман і копиці сіна, полонини, Говерла і … бринза.

Але чомусь не згадуються, або якщо і згадуються, то в останню чергу,  люди. Люди, які своїми руками творять і ці копиці, і цю саму бринзу. Люди, які, можливо, не в курсі останніх трендів паралельного для них світу великих міст, але, якщо замислитись, то саме  завдяки їм й існують ці міста. Люди, про яких згадують два-три рази на рік на свята. Люди праці. Люди без  яких, вибачте за пафос, неможливе існування цього світу.

0027

Тут добірка фото всього лише з однієї поїздки до вівчарів. Це Руська Мокра, Тячівський район. Я не вперше бачив, як пасуться вівці і я к робиться сир, однак саме ці відвідини як для мене стали знаковими. Тут я зустрів двох чоловіків із різницею у віці 67 років. Першому, Івану Сасину, 78 літ — він пасе овець і робить сир все своє життя. Другому, Юрку Дикету,  всього 11, він позіхає на світанку біля стайні, тягне відро овечого молока і грається із вівцями та козами. І ще не знає, як складеться його життя. І навіть не підозрює що є символом. Символом того, що бренд Карпат — овечий сир — має шанс вижити. 

0001

0002

0003

0004

0005

0006

0007

0008

0009

0010

0011

0012

0013

0014

0015

0016

0017

0018

0019

0020

0021

0022

0023

0024

0026

0027

0028

0030

0031

0032

0033

0034

0035

0036

0037

0038

0039

0041

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*