Подорож життям

Час – мов валізи. Валізи досвіду. У когось вони старі, пошарпані, але дуже дорогі йому. Містять багато незабутніх моментів, зустрічей. А в когось  — акуратні, міцно закриті, з них не вилізають ні речі, подаровані друзями, ні спогади за чашкою кави. Ці валізи мають тільки важливі папери.
     Вокзал. Серпень. Двоє дівчат біжать за вагоном. На їхніх обличчях – страх невідомого і водночас такого цікавого. У руках – валізи. Дивно, але від того, що у тих валізах і чи вони цим скористаються, залежить їхній подальший шлях у життя.
    Веду до того, що наш досвід повинен впливати на наше життя, так чи інакше. Брати уроки з нього. Тому валізи постійно мають бути трохи привідчиненими. Бо, якщо вони ніколи не використовуються, то стають просто важкою ношею, бо вони наповнюються, наповнюються і можуть легко відірвати нам руки. Тож, робімо так, щоб наші валізи не тільки постійно наповнювалися новими подіями, але й залишалися трошки відкритими для того, щоб викопати з самого дна щось неповторне.

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук