Рейтинги «губернатора» Тячівщини

Туристи й відпочивальники захоплено дивляться на довколишні гірські краєвиди й вигукують: «Як тут гарно!». «Відпочивати, – зітхають місцеві мешканці. – Зате як тяжко тут жити!». Це значною мірою стосується, зокрема, найбільшого за кількістю населення сільського району України і Закарпаття – Тячівщини.

Ще кілька років тому цей район в нашій області був «важковаговиком». Посадовці інших заздрісно кивали: та, Тячівщина велика, все мають, є з чим і де розгорнутися. Та й звичаї у багатьох селах були неабиякі: хату треба звести хоч трохи, але таки більшу, як у сусіда. А тоді й дітям, а, як Бог поможе, то і внукам допомогти.

Проте за два останні роки «крива» регіону за численними й найбільш значущими для людей показниками неухильно поповзла вниз. Якщо 2010 року район посідав у комплексній оцінці соціально-економічного розвит­ку регіонів області в І кварталі 2-е місце, за І півріччя – 8-е, за 9 місяців – 4-е, в цілому за рік – 8-е, то в 2011-му за І квартал опустився на 10 позицію. За новою оцінкою результатів діяльності районів і міст області, за І півріччя і 9 місяців – на 9 місце і загалом за 2011 рік за розширеною рейтинговою оцінкою  посідає… 16 позицію з 18. Переглянемо докладніше статистику за підсумками минулого року. Які ж складові такого «успіху»?

Чим серце заспокоїться. Хоч особливо й нема з чого

Позитиву – кіт наплакав. Та й той не «завдяки», хоч може й не дуже «всупереч», а, як кажуть на Закарпатті, бо так ся стало. Ніби непогано виглядає – 7 місце в рейтингу за економічним розвитком. Але коли детальніше розглянути ситуацію, то саме час заридати: витягують пристойний показник лише рівень сплати за енергоносії та успіхи сільгоспвиробництва. Це зрозуміло: люди стараються не залазити в борги, а земля торік уродила як ніколи. І не завдяки місцевій владі, а тому, що люди гарують, худобу вирощують. За офіційними даними, це звучить так: «обсяг валової продукції сільського господарства всіма категоріями господарств збільшився на 3,6 % проти 0,3 % у 2010-му. Зросло поголів’я великої рогатої худоби на 0,8 %, у т.ч. корів – на 0,5 %, свиней – на 2,4 %, птиці – на 4,5 %».

Ще за офіційними показниками за 2011 рік у районі створено 2161 нове робоче місце, або 216,1 % річного завдання Програми. Але це пояснюється просто, як з табуретками: була одна, стало дві – вже зростання на 100 %. При цьому показники задумані так хитро, що ніколи не вказується, а скільки ж робочих місць за той же час зникло. Коли ж це з’ясувати, баланс виходить сумний. У випадку Тячівщини цей успіх пояснюється більш ніж просто: торік, завдяки зусиллям нашого земляка, міністра МНС Віктора Балоги, уряд нарешті звернув увагу на проблеми Солотвина й почалося будівництво нового селища солекопів та алерголікарні біля Тереблі. От і вся розгадка красивого – 3-го в області – місця за кількістю створених робочих місць.

Останній позитив – рівень зареєстрованого безробіття в районі на початок цього року – 1 % при середньому в області 1,6 %. Але й цей показник апріорі не може бути поганим, адже вираховується не за методикою Міжнародної організації праці, а просто за кількістю зареєстрованих безробітних у перерахунку на загальне число населення, а його на Тячівщині, нагадаємо, найбільше в усій області.

Зарплата мала, і ту не дають

Проте вже за обсягом проданих товарів з розрахунку на одного мешканця – Тячівщина на 17, передостанньому, місці: «Обсяги реалізованої промислової продукції на одну особу в 2011 році становлять 607,5 грн, що в 10,9 разу менше (!) від середнього значення в області (6632,1 гривні)».

Пояснення просте: люди не мають грошей. Про це свідчить і розмір середньої зарплати – 1851 грн, хоча загалом в області – 2069 грн (12 місце). До 2010 року зар­плата зросла на 7,0 %, що нижче від середньообласного підвищення (12,1 %). І це при тому, що Закарпаття загалом значно відстає за рівнем середньої зарплати від показників, середніх в Україні.

Та й ту невелику зарплату багатьом у Тячівському районі не платять. Загальний борг на новий, 2012, рік – 510,0 тис. грн. І це на чверть більше за суму, яка була за рік до того. «Високі» лише інші показники – з розмірів надання соціальної допомоги й питомої ваги субсидій, які теж значно понижують рейтинг району.

Садочок – лише для кожної четвертої дитини

Зрозуміло, із такою зарплатою й надходження до бюджету мізерні.  За рейтинговою оцінкою, за напрямом державних фінансів район посідає передостаннє, 17-е, місце. За обсягом податкових надходжень до місцевих бюджетів  на одну людину – теж 17-е.

Податковий борг до зведеного бюджету по району зріс у 2,4 рази, а обсяг податкових  надходжень до місцевих бюджетів в розрахунку на 1 жителя склав  270,2 грн проти 805,9 грн в області. До Пенсійного фонду самотужки нашкребли в районі 29 %  надходжень, тоді як в області у середньому цей показник майже удвічі вищий – 56 %. 

Звісно, які надходження – такі й видатки. Витрати місцевих бюджетів на лікування одного тячівця – аж на 13 місці серед інших районів, у галузі культури – на 17.

Загалом за напрямком охорона здоров’я й освіти район на 17 місці. Чого варті хоча б такі показники: у садочки ходять лише 26 % діток (16 місце), серед п’ятирічок охоплення дошкільним вихованням на рівні 42 % (остання позиція). А скандал, як на Тячівщині аж на 36 копійок годують учнів 1–4 класів, торік «пропіарив» Закарпаття далеко за його межі.  

Що вже казати – навіть будують нині тячівці не так завзято – за обсягами введення в експлуатацію житла – 17 місце. Більше «вводять в експлуатацію» по чужих країнах на гірких заробітках.  Зате в районі чи не найбільше (17 місце!) тих, хто проживає у ветхих і аварійних будинках.

Однак розбиратися з усіма проблемами й піднімати район тячівцям доведеться лише власними силами, бо схоже, що очікувати допомоги ззовні не варто. Адже, якщо в області у середньому інвестиції в основ­ний капітал зросли майже на чверть до попереднього, 2010, року, то на Тячівщині – більш ніж наполовину – на 52 % – знизилися.  Обсяг прямих іноземних інвестицій  навіть у порівнянні з початком року впав на 16,8 %, а показник іноземних інвестицій на одного жителя району – 30,6 долара до 280,8 у середньому в області. Це знову ж «принадне» 17 місце з 18 можливих. Що вже казати про такі показники, які враховуються в рейтингу, як інноваційна діяльність. Тут, як кажуть, «не до жиру» – вижити б.

Цифр багато і висновків можна робити стільки ж. Додамо ще тільки дві, які годі пояснити хоч якось логічно. Навіть за числом потерпілих на виробництві Тячівщина на 15 місці. І що вже геть «дико» – на 17-му, передостанньому, за екологією. При визначенні останнього, нагадаємо, враховуються насамперед викиди в довкілля й те, зменшується чи зростає їх обсяг у порівнянні з попередніми роками.

Усе це при тому, що з Тячівщини часом надходять офіційні повідомлення – абсолютно серйозні: ГУБЕРНАТОР Михайло Шелевер побував, сказав, відвідав. Але схоже на те, що не губернаторська то робота – наводити у районі лад. А може, варто просто опуститися на землю?..