Площа Сталіна намагається реінкарнуватися в провулку Руданського

Площа Сталіна намагається реінкарнуватися в провулку Руданського

Цікаву деталь помітив днями, йдучи провулком Руданського в Ужгороді. На одному з приватних будинків на табличці з назвою вулиці під впливом часу та зовнішніх факторів  почала злізати фарба. Через це стала проглядати попередня назва. І якщо придивитися, то виявиться, що це – площа Сталіна!  

Звісно ж, ми не будемо вдарятися в параноїдальний символізм і шукати в цьому дотепному факті якісь "вищі сенси" та "знаки згори".  Проте подумалося, що ця табличка може бути певною ілюстрацією наших теперішніх реформ. І ось чому.

Площа Сталіна в обласному центрі Закарпаття дійсно існувала. Пізніше, після смерті тирана, її перейменували в площу  Возз’єднання, а нині ж це – площа Петефі. Судячи з усього, після перейменування таблички з будинків на площі було знято, і певний час вони зберігалися на складах міських комунальників. І коли прийшов час встановлювати знаки на Руданського – її дістали, спробували трохи віддряпати старий напис, а зрештою – зафарбували і написали дещо нове.

Але! Раніше оці таблички робили якісно і капітально – навіть написи наносилися не абияк, а емаллю. Так би мовити, "на віки".  А новітні вказівники вироблялись на старій основі шляхом нанесення зверху шару простої фарби. Яка, звісно, з часом облуплюється набагато легше.

Чи не такі самі процеси ми спостерігаємо в нинішньому державному будівництві?  Як на мене – дуже схоже.

P.S. Хоча давайте трохи додамо символізму цій ситуації і зробимо такий висновок: найбільш темні, чорні  сторінки минулого, від яких нам давно треба здихатися, часто-густо намагаються тим чи іншим шляхом відродитися, проявитися в  сучасному житті.  І найгірше, найнебезпечніше – зовсім не в табличках на стінах, а головах і думках. Хіба не саме це і є причиною війни на сході України?

Тож давайте будемо уважнішими до такого роду проявів. Тільки потрібно пам’ятати, що відремонтувати вказівник – найпростіше і далеко не найголовніше у цій справі.