Замість епіграфу: «У школі зараз тільки й розмов, що про нові Державні стандарти початкової освіти».
Ось вже два роки поспіль школярики-початківці вчаться за новими вимогами. Чи то пак – стандартами. І не абиякими, а Державними. Себто, зініційованими і запровадженими найвищим для освітян управлінським органом – Міністерством освіти та науки.
ОЧИМА ВЧИТЕЛІВ
Про самі стандарти на сторінках сайту новин розповідати годі – і так ними повний інтернет. Тож, для зацікавлених, повна інформація знаходиться на відстані двох натиснень кнопки. Уточнимо лишень, що йдеться про зміни, у які входить іноземна мова з першого класу, та друга іноземна з четвертого, основи інформатики з другого класу, неоцінювання деяких предметів, поглиблене вивчення предметів у профільних навчальних закладах і тому подібні «покращення».
Розібратися у тому, стали благом нововведення, що торкнулися навчання школярів 1-4 класів українських шкіл, або ж ще однією проблемою, що її школярі вимушено долатимуть, ми і спробували. Для цього поговорили з представниками двох найбільших дорослих «армій», дотичних до початкової шкільної освіти – батьками школярів та вчителями, яким доводиться до нових вимог Міносвіти пристосовуватися, ними керуватися і, виходить, що долати. Від кожного з «таборів» ми запросили одного представника. Хотіли більше – не знадобилося. Настільки плідною вийшла розмова.
Високої оцінки міністрам педагоги не дають
Перший співрозмовник Марина Любомирівна – вчителька початкових класів однієї з ужгородських шкіл. Педагог з майже чверть-столітнім стажем, фахівець, який чітко розуміє про що говорить:
– Пані Марино, які ваші особисті враження від запровадження нових держстандартів освіти у школах, що найбільше торкнулися молодших школярів?
– Для початкової школи зараз немає важливішої речі для обговорення, ніж новий державний стандарт. Будь-які збори, будь-який семінар чи методоб’єднання починається з цієї теми. Більш того – про нього говорять і діти, і батьки. За ті 24 роки, які я працюю, державний стандарт змінювався тричі. У 2000 році, у 2005 і у 2011-му. Власне, за останнім ми і працюємо.
Звісно, вчителі готові до будь-яких експериментів. Нам «спускають зверху» вказівки як саме працювати – і ми вимушені так працювати. Щодо останніх – я не можу дати їм високої оцінки. Стало значно складніше. Зрозуміло, ми з учнями працюємо як належить, але батькам доводиться частіше приходити у школу для того, щоб уточнювати термінологію, вникати у певні нові речі, з якими діти повинні працювати самостійно.
Ось я веду другий клас і другий рік працюю з дітками за новими, так би мовити, правилами. З їх запровадженням налякалися батьки, лякали і нас, вчителів. Ми отримали нові підручники. Деякі школи отримали нові підручники з математики, але у них залишився старий буквар. Інші – отримали нові букварі, але працюють зі старими підручниками математики. Нам не дуже пощастило – наша школа отримала нову математику. Підручник складний. Повний термінів, які дітям пояснити важко, а ще важче засвоїти. Їм, першачкам, доводиться розуміти і виконувати такі завдання, як «вибрати множину за кольором», «множину за розміром». Із 36-ти моїх учнів якщо цю тему зрозуміли десятеро… Ну, від сили п‘ятнадцять. Решта, а ми працюємо з ними другий рік, досі не можуть зрозуміти, що ж від них хочуть. Добре, що у нас немає складного для дітей цього віку «переходу через десяток». Але ми закінчили множення і ділення на п’ять. А зараз, у другому класі, за цим підручником закінчуємо множення і ділення на дев’ять. Це складно. Я не знаю, як ми далі будемо працювати, але дітям і батькам, відповідно, дуже складно.
Плюси і мінуси
Тішить те, що підручники гарні, нові, і всі ними забезпечені. Ну і скажу як мама, добре, що немає потреби їх шукати у книжкових магазинах та купувати за великі гроші, як це бувало раніше.
– Якісь позитиви окрім забезпечення підручниками є з нововведеннями?
– У новій програмі добре, що деякі предмети ми не оцінюємо. Через це менше писанини у журналі, звітів. Не оцінюємо фізкультуру, музику, образотворче мистецтво, основи здоров’я та початкову інформатику. Не всі можуть бути спортсменами, художниками і музикантами. А комп’ютер знають практично всі діти ще у дошкільному віці. Насторожує тільки те, що батьки приносять дуже багато довідок, які звільняють дітей від фізкультури. І цим роблять своїм дітям ведмежу послугу. Мої діти знають, що найголовніший у школі предмет – це фізкультура. Тому що це здоров’я. Відсутність оцінювання уроків фізкультури позбавляє дітей духу змагання, азарту. Це не плюс нового держстандарту. Як і нова доктрина освіти в цілому.
– Про що йдеться?
– Почитайте нову доктрину української освіти до 2021 року. Часом здається, що це чиясь диверсія або продумане шкідництво. Там всього начитаєтесь: об’єднання предметів, об’єднання шкіл, неоцінювання предметів, їх скорочення, зменшення навчальних годин. Виглядає так, що вчителі скоро будуть шукати собі іншу роботу. Хоча, може до 2021 року щось і зміниться на краще.
ОЧИМА БАТЬКІВ
Другий співрозмовник 43-річний ужгородець Василь. Батько дорослого сина та 9-річної доньки-третьокласниці. Йому ми поставили аналогічні запитання.
– Пане Василю, які враження від навчання вашої доньки у початковій школі? Чи відчули ви нові шкільні віяння?
– Мені здається, коли я вчився у початковій школі, ми не вивчали таблицю множення. Зараз нам на літо поставили завдання: навчіть дітей таблиці множення. Вчителі хороші, кваліфіковані, але програма недосконала. Їм доводиться більше звітуватися, аніж викладати. Вчителі розриваються між батьками і системою: треба і дитину навчити, і догодити керівництву – здати звіти. Дітям у 6-9 років багато чого потрібно подавати ще у ігровій формі. Я знаю, що цьому не надається надто багато уваги.
Виявляти здібних дітей
– На мою думку, – продовжує наш співрозмовник, – у дітей, насамперед, потрібно виявляти здібності. Завдання школи не завантажити їх академічними знаннями, які у житті можуть і не згодитися. Завдання школи – виявити здібних дітей і спрямувати їх на правильний шлях самоосвіти. За талантами, покликанням. Тоді за 10 років діти вивчать усе, що їм потрібно. Всі ж люди різні, усі мають різні здібності, особливості характеру, уваги, нахили і вподобання. Ось саме ці речі повинна вдосконалювати школа. Сьогодні вона, на мою думку, з цим завданням не справляється. Незважаючи на нові стандарти, нові правила, ускладнену навчальну програму і таке інше.
Знаєте, у Сингапурі, прем’єр міністр Лі Куан Ю кілька десятиліть тому створив департамент освіти, який повинен був виявляти здібних дітей і відправляти їх навчати за державний кошт в Англію. Мета одна: щоб вони повернулися і піднімали країну. І ось ми бачимо який нині Сингапур через 30 років дії цієї програми і ми бачимо яка Україна через 23 роки після здобуття незалежності.
Попри нововведення, початкова школа залишається «совковою»
– У наших школах такого немає?
– У наших школах, на жаль, часто роблять просто бізнес на освіті. Ось образотворче мистецтво. Ввели підручник. Замість того, щоб дітям дати малювати, розкрити їхню фантазію – примусили купити підручник. Так, 10 гривень, але у масштабах країни – це мільйони, які лягли у чиюсь кишеню.
Після закінчення шкіл немає моніторингу того, як склалася їхня доля, куди вони вступили, які професії опанували. З огляду на ці дані можна робити хороші висновки, вносити поправки до шкільної програми. Але цим ніхто не переймається. Наша молодь після закінчення школи масово їде за кордон вчитися. Ось це і є результат початкової школи. Система, попри всі нововведення, залишається «совковою». Адже дітям, поки вони всмоктують усе, як губка, потрібно дати життєво необхідні знання і навички. Наприклад, навчити їх приймати правильні рішення у критичних життєвих ситуаціях. Дітей треба вчити тому, як суспільство буде розвиватися через 20 років, коли вони стануть дорослими. Вчити їх технологій, спілкуванню між собою.
Ви, як батько, компенсуєте ці упущення початкової школи?
– Додаткові заняття. Моя донька ще вивчає одну мову, відвідує гурток рукоділля, я особисто проводжу з нею час. Пояснюю, що їй у житті потрібно. Заохочую до вивчення мов. Звертаю увагу на те, що практично знадобиться у її житті: вміння спілкуватися з іншими дітьми, якісь інші навички.
Україна – це не бізнес-проект
– Який вихід, на вашу думку, з цієї ситуації, що склалася у освіті?
– Проблема не тільки в освіті, тому вихід потрібно шукати глобально. У цій країні повинен з»явитися лідер, який зрозуміє, що Україна – це не бізнес проект «еліти». А відповідальність за 45 мільйонів людей, які тут живуть і за 10 тих, яких розкидало по світах. Тільки тоді щось зміниться.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.