Чи бували Ви на вулиці Золотистій Ужгорода? Якщо ні – обов’язково здійсніть мандрівку туди. Від панорами, що відкривається на завершення доволі непростого підйому (підготуйтесь до бездоріжжя) – перехоплює подих. Столиця Закарпаття, як на долоні. До слова, там, розповідають місцеві, колись були виноградники. Після важкої роботи, люди в обідню пору сідали в тіні під крислате дерево на самому вершечку пагорба. Смакували їжею і відпочивали. Опісля – дякували «за хліб насущний» та співали, прославляючи Отця небесного. Нині на намоленому місці височіє Свято-Воскресенський чоловічий монастир, заснований 13 років тому. В обителі мешкає 4 ченців.
Нещодавно поблизу одного з двох храмів, що є на території обійстя Всевишнього, з’явився поклонний хрест. «Він привидівся одному із прихожан храму. Трапилось «диво-відкриття» у сні, в якому Господь виявив Власну волю, аби саме перед входом до церкви поставили розп’яття. Матеріалізували марення аж у Вінницькій області послушники Лядовського монастиря, знані ще як майстри різьби по каменю… Однак, подібна сакральна річ, що викликає благодатне подивування, тут не єдина», – розповідає Архімандрит Марк (Куштан) – намісник Ужгородського Свято-Воскресенського чоловічого монастиря. І додає: «Є ще такі святині, як нерукотворний хрест, що виник у середині дерева. Людська рука до нього не торкалась, тому він унікальний, бо просвічується і в розрізі».
Церква в честь Воскресіння Хрестового промениться світлом. Частково через білі стіни, які планують розписати. Відкладають, бо це надто дороге бажання. Особливої атмосфери піднесення додають барви і сюжети вітражів, зокрема, «Марії Єрусалимської – зліва перед різьбленим іконостасом та у вівтарній частині ангелів, виконаних у візантійському стилі. В центрі намоленого іконостасу образ Почаївської ікони Божої Матері, який кожну четверту неділю місяця опускається, аби віруючі могли помолитися до Цариці Небесної» – зазначає святий отець.
До монастиря постійно йдуть ті, хто прагнуть присвятити своє життя служінню Всевишньому. І хоча, як кажуть, не хлібом єдиним, однак, нині гостро стоїть питання розбудови обителі – келій не вистачає. Поселити «чорноризників» – нема де. Потребує й ремонту дерев’яна церква в честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. У ній свого часу велися богослужіння, поки не спорудили шатрового типу – кам’яну, яка, до речі, відчинена для всіх у будь-який час.
«Адже у храмі є образи, у яких просять заступництва прихожани, зокрема, ікони Серафима Саровського, Іоанна Хрестителя та мощі святих, які брали участь у побудові матері-церкви», – пояснює архімандрит Марк (Куштан). «Віра, те що дарує спокій, не можна забирати у людей можливість заповнити цю глибину благодатної надії».
Милість Всевишнього – безмежна і в кожного свій шлях спасіння. Якщо у «накипіло на душі» і кортить очистити сумління, чи порадитись щодо життєвий перипетій – не соромтесь. Йдіть до Ужгородського Свято-Воскресенського монастиря. Там раді кожному вірянину!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.