У вічному русі природи людина здавна звикла бачити відображення своїх настроїв, гармонійно поєднуючи з ним пориви душі. Так волею таланту митця, на його полотнах виникають дорогі образи рідної землі.
І нехай то зображення золотих ланів, лісових просторів або лагідний спокій рожевої вранішньої зорі над бурхливою гірською річкою, характерних рис літньої пори року – кожна картина Андрія Коцки завжди є своєрідним діалогом художника із природою, образним вираженням почуттів та думок, відображенням його ставлення до існуючої дійсності.
Вже стало доброю традицією до Міжнародного дня музеїв у майстерні музею народного художника України А. А. Коцки створювати тематичні виставки творів, які зберігаються у фондах меморіального будинку-музею митця по вул. Вінничній, 20 в Ужгороді.
На суд глядача в цьому році пропонується виставка «Мотиви літа у творчості А. Коцки». Відомі та ще не представлені широкому загалу роботи створюють затишну ліричну експозицію у «святая святих» – майстерні, де Андрій Андрійович працював впродовж багатьох років.
Гра кольору, коли все пронизане світлом, несподівані холодні рефлекси на суто літніх пейзажах, ніжність та ліричність притаманні творам, які приваблюють кожного, хто бачить літо, яскраві сонячні проміні, відтворені на полотні талантом та майстерністю Андрія Коцки.
Серед творів художника особливу увагу привертають ті, в яких завдяки звучності та чистоті колориту, різноманітності відтінків виразно відчувається стан природи, її настрій. Такими роботами є «Веселка» (1960-і рр.), невеличкий за розміром етюд, на якому можливо побачити струмені дощу на тлі яскравої веселки – чудового природного явища, яке осяяло захмарені гірські схили, «Пейзаж з річкою» (1970-і рр.), в який перламутровою рожевою тональністю фарб автор підкреслює прозорість та мерехливість світанку в Карпатах. Кількома мазками автор створив силует сільської церкви, рожевими сполохами сонця висвітлено небо, яке відбивається у річці переливчастими лініями, тиша й спокій навколо… Краса Срібної землі.
Андрій Коцка – художник – лірик, який неквапливо пізнає природу. Він спокійно мандрував по землі і залишив свої враження нащадкам: тут колоситься жито в оточенні різнобарвних квітів («Холмок», 1983 ), ось тут, під горою, розкинулись виноградники («На виноградниках» 1970-і рр.), а тут вже зібране жито, тільки копиці сіна залишилися на скошеному полі («Копиці в полі», 1960-і рр.). Ці краєвиди, як і багато інших, приваблюють теплотою, простотою, створюють уявлення про пейзаж як місце, де живе і працює людина.
Людина і природа – цей взаємозв’язок присутній майже на всіх портретних зображеннях сільських красунь. «Гуцульська молода» (1950-і рр.), де на тлі гірських ланів в святковому вбранні стоїть чарівна наречена, тримаючи в руках кілька зелених колосків, спокійна, впевнена в собі, з легкою усмішкою на устах, красуня уособлює собою вроду та працьовитість українського жіноцтва, а колоски в її руках є своєрідним символом добробуту та родючості.
«Літній день» (1979) – полотно, на якому зморена важкою працею жінка відпочиває під деревом. Вільно пов’язана хустка, задумливий погляд блакитних очей, втомлені руки на колінах, поруч хлібина на рушникові , коротка мить відпочинку: літо це жнива, коли один день рік кормить. Уважний художник кількома деталями підкреслює стан людини, її настрій. Вдале композиційне рішення, глибокий філософський зміст розкриває образ жінки, яка зображена на тлі цілющої краси рідної природи.
З картин Андрія Коцки постає прекрасний, радісний світ природи і людини. Знову і знову його твори відкривають глядачам дивовижність того, що всім здається давно знайомим та звичайним. Кожна зустріч із роботами Коцки – радість для шанувальників його таланту, можливість поринути в світ Мистецтва з великої літери.
Запрошуємо всіх прихильників творчості маестро відвідати експозицію меморіального будинку-музею народного художника України Андрія Коцки та уклонитися пам’яті видатного сина землі Закарпатської.
Зав. меморіальним будинком –музеєм А.А. Коцки Олена М’ясищева.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.