Якби в Україні складали рейтинги найбезглуздіших злочинів, цей випадок, без сумніву, зайняв би одне з перших місць. Двоє міліціонерів, які вирішили обікрасти пасажира, що потрапив їм під руку, залишили на місці злочину такі незаперечні докази своєї провини, що про більше слідству і мріяти не доводиться. Причому зробили це під Різдво.
«Це ж мій гаманець!» – обурився чоловік і почув у відповідь грізне: «Стояти на місці!»
Рівно рік тому, пізно увечері 6 січня, 33-річний житель Ужгорода Андріян Опачко повертався з Мукачева додому. Чоловік працює в обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді (готує школярів до олімпіад та конкурсів з математики). У Мукачеві він був у родичів на Різдво і випив за святковим столом два келихи гарного домашнього вина. Такою кількістю алкоголю неможливо напитися «до чортиків», проте, навіть якщо б педагог і був злегка напідпитку, існувало розпорядження керівництва МВС: у новорічні свята не затримувати нетверезих громадян, які спокійно себе ведуть, а навпаки, по можливості допомагати їм дістатися додому. Як-не як свято!
Андріан не бешкетував, а спокійно чекав на вокзалі свій поїзд. У руці у нього була пластикова пляшка від пива з джерельною мінеральною водою. Вона і зіграла фатальну роль для двох співробітників Лінійного відділу міліції на станції «Мукачево» – 39-річного старшого сержанта та 26-річного сержанта. Звернувши увагу на пляшку і оцінивши професійним поглядом скромний прикид педагога, правоохоронці підійшли до нього в надії поживитися.
– Міліціонери заявили, що розпивання алкогольних напоїв у громадському місці заборонено, за це встановлено штраф – 51 гривня, – розповідає Андріан Опачко. – Мої пояснення, що це вода, у чому дуже легко переконатися, вони пропустили повз вуха. Вели себе нахабно, розмовляли наказним тоном, зверталися на ти. Зажадали пред’явити документи, а, почувши, що їх немає, вирішили мене обшукати. Пізніше прокурор пояснив, що для цього у міліціонерів не було підстав, крім того, обшук необхідно проводити при понятих і зі складанням протоколу. Однак я не юрист, тоді цих нюансів не знав, тому дозволив себе обшукати. Подумав ще: а раптом я дійсно щось порушив (адже незнання законів не звільняє від відповідальності). Правоохоронці обшукали мої кишені і знайшли гаманець, де лежали 10 гривень і зарплатна банківська картка, на якій було 1006 гривень.
Міліціонери були явно розчаровані вмістом гаманця, однак, коли побачили банківську картку, у них моментально дозрів план. Перемігнувши один одному, правоохоронці взялися тиснути на чоловіка.
– Як доведеш, що це твоя картка? – запитав один з них. – А раптом вона крадена? Потрібно довести. Ходімо до банкомату, знімеш гроші.
Не бажаючи конфліктувати, педагог слухняно пішов у сусідній зал і зняв з банкомата 50 гривень. Обидва міліціонери стояли за спиною і уважно дивилися, який пін-код він набирає. Після чого один з них накидав на бланку протокол про адміністративне порушення (розпивання слабоалкогольних напоїв у громадському місці) і дав «порушникові» підписати. Чоловік відмовився, оскільки ніякого пива не пив. У відповідь міліціонери попередили, що обшукають його ще раз (а раптом щось не знайшли?). Спритним рухом сержант вивудив гаманець «порушника» і швидким кроком попрямував до сусідньої зали до банкомату «щось перевірити». «Це ж мій гаманець!» – обурився чоловік. І почув у відповідь грізне: «Стояти на місці!»
Втім, через кілька секунд старший сержант, не витерпівши, і сам подався за своїм колегою, суворо наказавши «порушникові громадського порядку» нікуди не відлучатися. Набравши підглянутий пін-код, правоохоронці зняли з рахунку 200 гривень, сховали картку в кишеню, після чого повернули гаманець педагогу і, побажавши йому щасливої дороги, вирушили далі патрулювати ввірену їм територію. Незабаром з’явився потяг, і Андріан поїхав в Ужгород. Зникнення картки він виявив вже вдома …
«На слідстві міліціонери стверджували, ніби знайшли картку, а пін-код … вгадали методом тику»
Тим часом старший сержант відправився в центр міста, відхилившись від маршруту патрулювання (що категорично заборонено службовими інструкціями), і зняв з картки майже весь залишок – 740 гривень. Як саме міліціонери ділили і витрачали гроші, невідомо. Втім, це й неважливо. Вражає інше: виявляється, міліціонери, які за службовим обов’язком зобов’язані володіти хоча б навичками оперативно-розшукової діяльності і які самі отримують зарплату через банківські картки, навіть не знали, що банкомати оснащені фотокамерами, які фіксують і зберігають у пам’яті фотографії клієнтів. Це ж треба було так по-дурному проколотися!
Після різдвяних свят педагог навідався в банк, щоб заблокувати «втрачену» картку і поцікавитися станом рахунку. Слова оператора, що на картці залишилось 16 гривень, а решту було знято в Різдвяну ніч в Мукачево, викликали в нього смутні підозри. А роздруковані знімки з банкомату, на яких два знайомих міліціонера в мундирах знімають його гроші, просто приголомшили. У той же день Андріан Опачко написав заяву у відділ внутрішньої безпеки УВС.
– Не те щоб я був шокований, дізнавшись, що міліціонери так нахабно обікрали мене, – каже Андріан. – Я читаю газети, дивлюся телевізор, тому знаю: правоохоронці, трапляється, займаються не тільки охороною правопорядку. Однак мене вразив їхній цинізм, адже вони зробили це на Різдво. Хоча, як тільки правоохоронці пристали до мене через пляшки від пива, я благав їх: «Що ви робите? Сьогодні ж Святий вечір – у таке свято не можна грішити! »
Нааступного дня після подачі заяви з Андріаном зустрівся начальник горе-правоохоронців, вручив йому 1300 гривень (у тому числі моральну компенсацію за зіпсоване Різдво), вибачився за підлеглих і попросив не ставити до них претензій. Однак заяві вже дали хід, після дослідчої перевірки транспортна прокуратура порушила проти міліціонерів кримінальну справу.
Спочатку підслідні поводилися нахабно – на очних ставках кепкували на адресу потерпілого, називали його диваком, все заперечували, включаючи причетність до виплати матеріальної і моральної компенсації. Однак коли обох міліціонерів звільнили з роботи за дискредитацію органів внутрішніх справ, а потім заарештували, їм стало не до жартів. А продемонстровані фото взагалі шокували.
– Навіть після пред’явлення цих доказів підслідні намагалися викрутитися, – розповідає транспортний прокурор Закарпатської області Ігор Сехін. – Казали, ніби потерпілий сам попросив їх допомогти зняти гроші, оскільки був дуже п’яний (хоча перед тим педагог самостійно зняв 50 гривень, що теж зафіксувала фотокамера), потім – ніби знайшли картку, а пін-код вгадали «методом тику» (що взагалі неправдоподібно). Провину категорично заперечували, чим самі загнали себе в глухий кут.
Кримінальну справу розглядав Мукачівський міськрайонний суд. Спочатку підсудні намагалися викручуватися. Покаялися лише наприкінці процесу, проте це вже їм не допомогло. Як значиться у вироку, «суд не бере до уваги щире каяття як обставину, що пом’якшує покарання, оскільки на досудовому слідстві підсудні свою провину не визнавали, а в даний час їх поведінка свідчить не про щире каяття, а лише про бажання пом’якшити покарання». У підсумку обидва підсудні були визнані винними у крадіжці, зловживанні владою або службовим становищем, вчиненим працівником правоохоронних органів, і засуджені до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також позбавленням права працювати в правоохоронних органах на два роки. Цікаво, що старшому сержанту на момент вчинення злочину залишалося всього сім місяців до пенсії, а молодший сержант встиг попрацювати в міліції лише три роки.
Засуджені подали апеляцію, яку перед новорічними святами розглянув Апеляційний суд Закарпатської області. Вирок Мукачівського суду залишено без змін. Таке покарання вважає надто суворим навіть потерпілий.
– На Апеляційному суді міліціонери повністю визнали провину і покаялися – було видно, що зробили вони це щиро, – каже Андріан Опачко. – Вони говорили про складні сімейні обставини (старший з них розлучений, має трьох дітей), крім того, компенсували мені матеріальну та моральну шкоду. Тому я сам просив не карати їх суворо, а призначити випробувальний термін без позбавлення волі. Проте суд на це не пішов. Як зауважила на засіданні суддя, я, напевно, далеко не перший, на кому міліціонери заробили таким ганебним чином. Що ж, можливо, цей вирок стане уроком для інших.
Источник: "ФАКТЫ"
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.