Ситний гуляш, знаменитий боґрач чи апетитний перкельт – справжню маленьку Угорщину по-закарпатськи влаштували днями на Берегівщині. Саме в цьому районі області з 4 до 10 лютого вперше відбувся «Тиждень угорських страв».
«Смачні» знижки – сім днів
Скуштувати угорських страв, розповідає голова Берегівської спілки сільського туризму Шарлотта Чізмар, приїхали не лише самі закарпатці, а й туристи з України та навіть з-за кордону. «Закарпатська кухня – мішана, у ній тісно переплелися гастрономічні традиції румунів, росіян, українців, словаків, чехів, німців, угорців… Найбільша ж угорська громада сьогодні проживає саме на Берегівщині, тут найліпше збереглася популярна в краї та за його межами автентична кухня Угорщини.
Тому ми подумали: а чому б не організувати тиждень угорських страв? Запропонували ресторанам і сільським садибам взяти участь у цій акції. Ті, хто відгукнувся, розробили спеціальні меню, на страви якого упродовж усього тижня були знижки: у четвер – 50%, у всі інші дні – по 25%».
Четвер, каже пані Шарлотта, обрали не просто так. «В угорських рестораціях традиційно тільки цього дня у зовсім не туристичний сезон заведено робити на певні страви великі знижки. Це добра атракція, бо приваблює туристів і навіть довше «притримує» їх у країні. Ми ж вирішили організувати цілий Тиждень «смачних» знижок. Упродовж акції самі навідувалися до ресторанів, розпитували і власників, і відвідувачів. Загалом, усі задоволені. Єдине, наполягали, що варто було б раніше провести рекламну кампанію, аби більше людей могли дізнатися про такий захід.
Хоч першими ластівками стали не так уже й багато закладів, утім, сподіваємося, вже в листопаді цього року, коли пройде наступний Тиждень, ресторанів і садиб побільшає. Рекорд відвідувань ми зафіксували саме в четвер – людей було на 60-70 % більше, ніж в інші дні. Акція показала, що поціновувачів угорської кухні чимало і туристів у «несезоння» більшає. Адже, аби скуштувати угорських страв, їм не потрібно виїжджати за кордон».
Пані Шарлотта зауважила: туристів насамперед вабить колорит і смак угорської кухні. «Паприка, цибуля, ситні соуси і навари, багато м’яса – національні страви угорців щедрі, калорійні і смачні. Увесь світ знає про гуляші і боґрачі! Закарпаття ж тривалий час входило до складу Австро-Угорщини, тому чимало перейняло з тамтешньої кулінарії. Нині боґрач, гуляш чи лоці добре готують не лише на Берегівщині, а й у гірських районах краю. Багато запозичили угорці й від українців. Я, наприклад, не уявляю свого столу без борщу, вареників чи гречаної каші».
Кому – сегединський, кому – палоц
Один із ресторанів у селі Мужієві на Берегівщині пропонував скуштувати суп-палоц та уху по-угорськи. «Палоц – перша страва, подібна до підбиваної стручкової квасолі, але з великою кількістю м’яса, зокрема яловичини, – пояснила пані Шарлотта. – Обов’язково слід додати паприки, адже це візитівка угорської кухні. Сам суп має насичений смак, він дуже ситний.
Уху готують виключно зі свіжої риби. На один кілограм – столова ложка паприки. Рибу спершу чистимо. Плавники, голову та хвіст варимо. Потому пропускаємо навар через сито і відкладаємо. Робимо засмажку на цибулі: додаємо копченого сала, багато паприки. Відтак заливаємо водою і нашим наваром із голови, хвоста і плавників. За 20 хвилин до кінця нарізаємо шматочками картоплю, рибу. Можна додати й інших овочів до смаку».
Пропонували мужіївці скуштувати й знамениті млинці Гюнделя з горіховою начинкою, сегединський гуляш, голубці, боршош-токань із торгонею, гомбовці зі сливами, вишнею, абрикосами. А паленку з черешні, біле або червоне сухе вино в день найбільших знижок можна було випити лише за 2 гривні!
У селі Яноші, каже власник тутешнього ресторану пан Беті, найбільше замовляли йовкої-боб-левеш – суп, подібний до палоца, із кльоцками, квасолею та домашньою ковбасою. Не менш популярним було і м’ясо по-берегівськи – свинина з грибами в сметанковому соусі.
Аж варити не встигали
У Великій Бейгані найчастіше гості хотіли спробувати страпачку та вирізку по-будапештськи. «Страпачка – то метані галушки з картопляного пюре, – каже пані Катерина, власниця місцевого ресторану, – зі шкварками, сиром і сметаною. Подібні до них кльоцки – їх також роблять із товченої картоплі. Суп-палоц – наша фірмова страва. А вирізка по-будапештськи не що інше, як соковита смажена телятина на вині».
«А в нас усі рекорди били боґрач та гуляш, – розповідає пані Маргарита, власниця ресторану в селі Гать. – Останню страву досить просто готувати. Це філе курочки з шинкою і грибами. Усе запікаємо в духовці, додаємо приправ. А який же угорський стіл без боґрачу?! Багато паприки, свіжого перчику, помідори, сало… Йшов на ура, варити не встигали!»
У Берегові кілька ресторанів пропонували яловичий або телячий перкельт, тушкований у червоному вині, свинячі ратиці, смаженю по-циганськи, квасолю з капустою, копченою гомілкою і часниковими грінками, фанки зі сливовим повидлом.
У Косоні відвідувачі замовляли свинину з квашеною капустою та кнедликами, паприкаш з грибами і торгонею. У Гечі туристи найбільше хотіли скуштувати нем’ясний суп по-селянськи, так званий ташколевеш, гурку з картопляним пюре, підбивані лопатки, дісноперкельт (свинина, тушкована з паприкою), рогалики з лекваром.
Найбільше ж сама Шарлотта Чізмар полюбляє торошкапусто. «Це тушкована квашена капуста з м’ясом. Цю страву треба готувати одразу ж, як господарі ріжуть свиню, бо м’ясо має бути дуже свіжим. Обсмажуємо шматки свинини, в окремій посудині тушкуємо квашену капусту. Потому все змішати і ще трохи тушкувати. До торошкапусто подають картопляне пюре з паприкою і біле сухе вино. Смакота!»
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.