Цей крилатий розвідник згуртував школярів, абітурієнтів і студентів – заради спільної місії. У гуртку авіамодельного спорту уже кілька тижнів майструють не літачки для змагань і розваги, а – справжнього повітряного військовика.
Це – безпілотний надлегкий літальний апарат. Він здатен триматися у повітрі понад 20 хвилин і відлітати на відстань три кілометри. Він дуже потрібен нашим військовим на Сході, вираховувати вогньові точки і розташування ворога. І мінілітак у наших оборонців буде – завдяки юним авіамоделістам.
18-річний студент Михайло Маківський розповідає: «Ми коли дізналися, що цей апарат буде йти на військо АТО, це нас одразу об’єднало, ми стали більш патріотичними і більш захопленими цією справою. Разом думали – як би його зробити, щоб він став легший, маневреніший і щоби був протиударний».
12-річний Михайло Багара з гордістю розповідає – це не звичайна авіамодель: «Він буде літати з камерою, яка буде спостерігати за терористами, які наступають на нас».
А Дмитро Боровик – 18-річний студент, з самого дитинства захоплюється авіамоделюванням, як і його тато та брат. Хлопець виготовив вже десятки моделей, але визнає: цей літак – особливий. Власноруч підключає апарати, які будуть відповідати за процес польоту, кажучи про головні принади літачка: «Він легкий. І він великий. Він може нести на собі камеру для спостерігання, для розвідки. Вага безпілотника дозволяє обладнати апарат потужною батареєю, а значить – час польоту буде більшим».
Вага – лише два з половиною кілограму. Окрім невагомості, літачок повинен мати й інші функції розвідника – пояснюють хлопці. «Він – тихий. Постійно можна літати на двигуні, але також можна літати і без двигуна, це вільний політ буде – для того, щоби його не було чути» – розповідає 17-річний Мирослав Сидор.
Як усе почалося? Олексій Івченко – керівник авіамодельного гуртка Закарпатського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді – каже: з мысяць тому звернувся товариш, який зараз служить під Луганськом. Військовий сказав, що потребують безпілотника: легкого маневреного радіокерованого апарату, так би мовити,»летючих очей». Олексій Іванович розповідає: «Він просив саме такий пристрою, який може робити розвідку, щоб він міг з ним справитися, бо радіокеровані моделі – це специфічні моделі. Наш апарат буде оснащений онлайн-камерою».
Юні авіамоделісти відгукнулися на особливе завдання з натхненням. Педагог не приховує – пишається своїми вихованцями, які в пору канікул працюють у майстерні, аби допомогти українським військовим. Апарат готовий уже наполовину. Лишилася обшивка та найголовніше – електроніка: як система радіокерування, так і відеокамера.
Щойно прибуде апаратура, розвідника завершать і відправлять розумні і «всевидячі» крила на фронт – допомагати нашим хлопцям боронити державу. Чи горді юні майстри? Так! 9-річний Максим Шпак каже: «Робимо цього літака з особливим настроєм. Бо допоможемо армії, Україні!».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.