Крізь хворобу – до танцю. Вихованці «Дороги життя» із синдромом Дауна знайшли себе у хореографії

Минулого року напередодні 8-го Березня «Замок» розповідав про долю жінки, яка два десятки років тому народила дитинку із синдромом Дауна. Тоді, за розповіддю самої Тетяни Мирявчик, вона навіть не припускала, що нині буде настільки пишатися успіхами свого Василя. Він грає в теніс, виготовляє свічки, вишиває разом зі своїми друзями в медико-соціальному реабілітаційному центрі «Дорога життя», а віднедавна ще й танцює.

Разом із Світланою Соломон вони займаються у спортивно-хореографічній студії «Вікторія» та постійно беруть участь в інтегрованих концертах «Дороги життя». Попри обмежені можливості (дівчина також із синдромом Дауна), вони вміють неабияк перевтілюватися в образи постановок, а також старанно та відповідно до хореографічної техніки виконувати танцювальні па. Допомагає ж їм реалізовуватися у танцях керівник спортивно-хореографічної студії «Вікторія» Вікторія Данчин-Брежинська.

Разом із колективом юні танцюристи виступають на інтегрованих концертах, впевнено прямують до своїх мрій. Цим самим переконують усіх, що немає нічого неможливого! 

Уже брали участь у серії інтегрованих концертів «Від серця до серця», у рамках яких об’їздили майже все Закарпаття, а також побували в Києві та Луганську. Із закордонних країн відвідали Угорщину, Словаччину та Польщу.

Нині мама хлопця розповідає, що пропозиція навчати її сина танцям дещо здивувала її, оскільки жінка не була впевнена, чи вдасться Василеві опанувати хореографію. Та попри сумніви погодилася водити його на уроки. Тетяна згадує, що спершу юнакові не вдавалося танцювати, були навіть миті зневіри. Хлопець казав, що не буде цим займатися, але мати переконувала, що все у нього вийде. Проте з часом Василь та Світлана знай­шли себе у хореографії і щиро радіють, що можуть виступати на сцені. Відтак сьогодні для пари танці є сенсом життя.