Нерухомість у центрі будь-якого міста завжди була під пильною увагою підприємливих людей. Особливо, коли її можна не купувати, а забрати. Сім’я Панусових із Ужгорода вважає, що з ними хочуть вчинити саме так – виселити з власної оселі на вулицю, тому що у їхньому домі певні люди хочуть бачити магазин.
Утім поки конкретних доказів немає, родина не називає імена цих людей уголос. Оселя Панусових розташувалася в історичному центрі Ужгорода – на вулиці Замковій, 2/2. Вікна частини будинку, де розміщена їх оселя, виходять на Ольбрахта. У цій місцині потік туристів не спадає, тому люди й підозрюють, що місцева влада раптом захотіла виселити їх із житла не просто так.
З часів СРСР у частині будинку на Замковій, розповідає Ільда Панусова, мешкав її батько. А до того – дідусь. Жінка зазначає, що сама тут провела дитинство, потім якийсь час проживала із мамою (батьки розлучилися – Авт.), а в 1993-му році, – повернулася в оселю батька. Й відтоді – уже 20 років поспіль – проживає за цією адресою.
Проте отримати офіційну прописку в домі Панусова так і не змогла. Будинок за адресою Замкова, 2 у тому ж 1993-му році в Ужгородській міській раді віднесли до переліку таких, що непридатні для проживання через аварійність.
Сама будівля зведена, згідно із документацією, 1910-го року. Відтак будинок опинився ще й у списку архітектурних об’єктів, які не можна приватизовувати. Через це батько Ільди Панусової і не зміг скористатися своїм правом на приватизацію державного житла.
«У 2012-му році, – розповідає Ільда Панусова, – Ужгородська міська рада подала до суду, аби нас виселити – мовляв, ми незаконно займаємо це житло після смерті мого батька у 1995-му році. Додали у позові й про те, що будівля рахується не придатною для проживання».
Цікаво, що ужгородська мерія тричі подавала позов проти сім’ї, і в усіх трьох випадках програла. На останньому судовому засіданні ужгородську владу Феміда взагалі зобов’язала прописати (себто – зареєструвати) членів родини Панусових – жінку, чоловіка та двох їхніх дітей, – за адресою у частині будинку на Замковій, 2.
Формально саме приміщення, де живе сім’я, і далі залишається власністю Ужгородської міської ради. І принаймні на папері воно рахується аварійним. В іншій частині того ж будинку розташовані інші приміщення. Чи і вони відносяться до аварійних, невідомо. Втім вони, каже пані Ільда, уже давно чомусь приватизовані.
На одному із нещодавніх засідань виконкому міський голова Ужгорода Віктор Погорелов повідомив, що на Поштовій виконають рішення суду. Однак вважають його неправильним, тому подаватимуть касацію до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Родина вже отримала листа з цього суду – там взялися розглядати справу.
Як пояснила Ільда Панусова, вона в Ужгородському міськрайонному, а згодом у Закарпатському апеляційному судах довела, що до смерті її батька проживала з ним в одній квартирі. Це, зокрема, підтвердили і сусіди, і навіть медсестра, котра навідувалася до її дітей у 90-х роках. Відтак, як член родини батька, вона законно отримала житло від нього спадково.
Однак чиновники з мерії доводять у суді, каже жінка, що вона нібито вселилася до оселі на Замковій після смерті батька, на що не мала права. Поки Феміда – на стороні родини Панусових. Проте невідомо, як складеться далі.
Сам Віктор Погорелов на засіданні Ужгородського виконкому, коли розглядалося питання родини Панусових, констатував, що цій сім’ї нема підстав виділяти приміщення для житла за адресою Замкова, 2/2. Тим більше, що діти у них не такі вже й малі – 16 та 20 років. І додав, що люди в обласному центрі стоять на квартирній черзі із 1976 року і саме вони матимуть більше підстав на житло за цією адресою, якщо воно таки звільниться. Про аварійність будинку на засіданні виконкому не йшлося. Тож наразі не ясно, чи воно є реально у непридатному для проживання стані, чи лише рахується таким на папері. Самі Панусови у розмові із журналістом на аварійність своєї частини будинку не скаржилися.
У цьому зв’язку згадується недавня історія з ЖРЕРом №5, частину службових приміщень якого відвели під квартиру. Після цього за спеціально продуманою схемою оселю отримала не людина, що стоїться у квартирній черзі із 1976-го року, а… юрист цього ж ЖРЕРу. Для реалізації схеми юриста в комунальне підприємство навіть влаштували на посаду… сантехніка (детально про цю «мутну» справу «Замок» писав у №77 від 6 грудня 2012 року – Ред.).
То ж чи можна після таких історій вірити, що в ужгородській мерії отак відразу візьмуть і віддадуть вільну квартиру у центрі міста простій родині, що перебуває у багаторічній черзі на квартиру?
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.