Виявляється, цьогоріч найбільшому і, власне, головному парку Ужгорода – Боздошському, відомому городянам також як Комсомольський, виповнюється 60 літ.
Він був закладений 1954 року на честь … 300 річчя об’єднання України із Росією у рамках Переяславської угоди. Яким би нині щонайменше суперечливим не виглядав цей привід, ювілей парку – справді серйозний, а сама місцина – визначна для міста. Отже, влаштовуємо прогулянку відпочинковою територією. За екскурсовода у нас директор КП «Парк культури і відпочинку «Боздошський» Лев Некречій.
Для дітей і для спортсменів
І перше місце, куди веде нас директор – … найнеохайніше: господарський двір. «Це те, що приховане від очей відвідувачів Тут ми зберігаємо інструменти, тут сміття чекає вивезення, тут лагодимо, он як ці старі альтанки, і тут у нас зараз – «склад» бруківки, яку привезли в парк, аби завершити кілька доріжок».
Зокрема, каже – і біля нового дитячого містечка. Він розташувався неподалік зоокуточка – до речі, скоро тут оселяться баранчики, яких дітлашня зможе годувати морквою, імовірно, приєднаються лами та птахи – так було торік. Територія майже готова, а баранчиків мають постригти.
Тим часом триває облаштування дитячого ігрового майданчика. Це буде безкоштовна територія атракціонів для малечі. Гарний майданчик з баштами, який уже укріплений на галявині, довелося … витягати з хащі – чомусь він був «забутий» в заростях, а не там, де могли б ним скористатися діти. Також біля нього будуть три подібні, але на різний зріст, гойдалки, карусель, великий «човник» тощо. Частина вже готова прийняти малечу.
…
Сохне бетон і під турніками – різної висоти перекладини і бруси вирішили встановити спеціально для любителів фізкультури. Лев розповідає: «З 6-ї і до 8-ї ранку тут у парку – активне життя: бігають дуже багато людей. У мене робочий час – із 9-ї, але я нерідко приїжджаю у справах раніше – і приємно побачити такий рух, як парк живе». Улюблене це місце і для велосипедистів, але про це – згодом.
У затінку старих дерев
Загалом же площа парку – 50 гектарів. І директор каже: найбільша проблема – утримувати це все в щоденному порядку. «Намагаємося найякісніше прибирати основну, так би мовити, фасадну частину – до понтонного мосту. Клопоту додає трава, яка зараз росте просто на очах. Також – догляд за деревами. У нас територія природоохоронного фонду, рубки заборонені. Але дерева старі. Гілки загрожують упасти». Лев показує: розчахнулася велика тополя – просто стовбур навпіл, довелося викликати альпіністів, аби піднялися на дерево і обрізали гілку.
Дерева рослі, старіють, трапляються і хворі та сухостійні. Роблять усе, аби тримати під контролем. «Парк засаджений у 1954-му році. І, на жаль, чимало дерев – уже аварійні. От серед цих каштанів таких, мабуть, із 80%, їх зрізати можна волосінню. Ми торік деякі дерева кронували – аби зменшити небезпеку. Але чистити не можемо: це заборонено. Водночас школярі у нас постійно фотографуються під старими деревами із навислими гілками… Я вважаю, що ці дерева треба заміняти. Є ж саджанці, та ми самі вже вирощуємо молоденькі дубочки – із наших жолудів. Я б дуже хотів зустрітися із відповідними службами – екологами, Зеленгоспом та з громадськими активістами і обговорити цю проблему: треба шукати вихід, що робити далі».
Зараз Боздошський – на самозабезпеченні
Лев Некречій розповідає: окрім нього у штаті КП … лише одна людина – бухгалтер. Інших працівників винаймають як сезонників. Он зараз парком ходить косар – уже вдруге за ці дні викошує доріжки біля центральної алеї. Самого ж директора ми зустріли із садовими ножицями в руках: він вирішив привести до ладу чагарники, а заодно прикрасити алеї й із заростей робить красиві кущі, пересаджуючи їх і формуючи обрізкою. Так само розподіляють по території і троянди – з великого розарію, що дорогою до мосту, пересаджують кущики обабіч доріжок.
«Дуже багато чого робимо своїми руками: і доріжки, і лавиці. Взагалі ж, щодо фінансових справ, то вже другий рік парк на самозабезпеченні. Не так, як раніше, коли місто платило заплату працівникам і директору. Минулий керівник примудрився увігнати КП у борги: взявши парк із 20 тисячами на балансі, «здав» його із мінус 280. Ми ще сплачували штраф до Пенсійного фонду, тощо. Борг із зарплати становив 109 тисяч, і, що цікаво, сплачувалися всякі надбавки, премії. За що? За введення парку в «мінус»? Отже, минулого року я займався тим, що виводив парк із цієї кризи – з боргів. Тепер уже потроху можу дбати про розвиток господарства». «-А за станом території яким отримали парк?». «Не можу казати, що було брудно. Але люди говорять, що зараз набагато чистіше».
Лавиці – власноруч
І на господарському дворі, і в майстерні парку – «запчастини» до красивих лавиць. Таких ностальгійних для багатьох ужгородців – із опорами з пресованої мучки та округло розміщеними дерев’яними перекладинами, яких в минулі роки було багато по місту і в тому числі по центру. Лавиці відновлюють силами парку – опори просто знаходять і хащах і відчищають, а перекладини роблять із дошок за формою. «По-перше, це значно дешевше, ніж купувати лавицю за більш ніж тисячу гривень. А по-друге – вони красивіші», – каже Лев, показуючи відновлену (після вандалів) лавицю коло круглого майданчика, того, де зазвичай розміщається цирк, поблизу розарію.
…
…
А далі – неподалік від джерела мінеральної води – територія для пікніків: дерев’яні будиночки, місця для вогнищ, і поле, де будуть майданчики для гри у м’яч, бадмінтон, а коли потепліє – надувний басейн. Пікнікове містечко облаштували торік, і воно є чудовим варіантом для городян посмажити шашликів, не виїжджаючи далеко за місто.
…
…
Прибирати чи не смітити?
І тут таки ми натрапляємо на купку сміття – власне, першу за час екскурсії. Залишили відпочивальники. Парк днями прибирали, у тому числі і цей куточок, але гості вже встигли попсувати пейзаж. Це одна з найбільших господарських проблем – сміття: люди приходять у парк відпочивати і не завжди навіть урнами користуються. 8 великих контейнерів AVE за тиждень – це мінімум, який вивозиться із парку. Це в малолюдні дні, без свят і ярмарків – каже Лев: «Недарма кажуть, що чисто там, де не смітять: ми з ранку до вечора прибираємо, потім приходимо й бачимо порожні урни, навколо яких – купи сміття».
Ще парк потерпає від вандалів. Значних крадіжок цього сезону поки не було, але регулярно ламають і підпалюють урни та нищать лавиці. Також їх доводиться перефарбовувати від написів типу, скажімо так, «Саша любить Олю», від подібних виявів емоцій також чистять і дерева. Алеї з великими хвойними деревами регулярно білять саме з естетичною метою: так струнка зелена вулиця виглядає охайнішою.
Будівництво, до якого є питання
Відтак Лев показує ті місця в парку, до яких найбільше питань. По-перше, саме зараз монтують основу для проведення дискотек.
«Цей підприємець – орендар, він платитиме оренду парку, а ставить він це на нашому фундаменті. Також він повністю замінює систему освітлення для центральної алеї. Відновлює бруківку та «господарську» дорогу – ту, на яку найбільше нарікань, бо нею заїздять сміттєзбірники, вишка, пожежна машина, й вона розбита. Крім того, ця споруда – не стаціонарна, її завжди можна буде зняти. І, звісно, дискотека буде забезпечена охороною і шумоізоляцією. Що ж до дороги – її протяжність півтора кілометри, і відновити її власними силами було б неможливо – ми не маємо на це фінансування. Тому і відмовляти підприємцям, які допомагають парку, вкладають у нього кошти – дозволити собі не можемо».
До слова, Лев розповідає: намагається очистити парк від минулорічних пережитків: пивних наметів, які, окрім того, що не приносять парку користі, ще й вигляд псують…
І ось ми підходимо до церкви.
Лев визнає: насправді не знає, що робити із будівництвом. «Будівництво самовільне. Сама церква має всі дозвільні документи, й зводилася законно. А от дзвіниця… Тут була тимчасова дзвіниця, нову ж, капітальну, почали робити без дозволів. Чому я не зупинив це? А як ви собі це уявляєте? Якщо хтось такий принциповий борець – нехай іде з грейдером проти храму. Я не можу цього зробити. І на цьому етапі я вже за те, аби її добудували – щоби на центральній алеї парку не було довгобуду, оцих куп дерева, піску, цементу… Будиночок напроти – його привезли готовим, зараз роблять дах. Так, є люди, які питають – на якій підставі це тут будують. Нехай ті, хто проти, не просто пишуть, а попрацюють – поставлять всі крапки над і, борються із будівництвом, зносять його. А вірникам, до речі, подобається церква. Цього Великодня люди стояли з кошиками на освячення всією центральною алеєю…».
Що за парканом?
«…І ось ми підходимо до нашого скандального паркану. Нам уже навіть казали, що в парку приватизували землю. Це абсолютно неможливо, парк – об’єкт природоохоронного фонду, і навіть якщо б у когось було бажання це зробити, не вдасться. А тим паче – без Ужгородської міської ради. Депутати самі запитували, а я їм відповідаю – ви ж не голосували за це на сесії. А як було насправді: для проведення байкерского фестивалю Олександр Суханов огородив територію – аби байкери мали визначене місце і щоби контролювати вхід. Потім цю огорожу «подарували» місту, а місто вирішило передати на баланс парку. І тепер я сам не можу її зняти, бо буду відповідати за майно…».
Що ж за парканом? Там простір в оточенні дерев, без чагарників, із протоптаним доріжками. Це в перспективі місце для проведення фестивалів, дійств open-air. У цій частині парку незабаром буде і освітлення – торік, розповідає директор, вже провели електрику, цього сезону поставлять щитові, і вже є 12 опор для ліхтарів, а світло тягнуть і до підвісного мосту – кабель проклали, чекають на гроші для світильників. Що ж до самої огородженої території, то там вже набагато менші зарості, як раніше – ще раз покосити і порядок. Й улітку тут цікаве місце для розміщення у тому числі і наметового містечка. А ще є плани облаштувати «зелене кафе», а також – приймати велосипедистів, які зможуть відпочивати тут з наметами. До речі…
Велосипедний рай
Саме в Боздошському парку має бути споруджений велоцентр – у рамках міжнародного гранту, в якому бере участь Ужгород. Це могло б стати черговим поштовхом до велосипедизації міста. Передбачені у велоцентрі прокат двоколісних, їх обслуговування, інша інфраструктура, й відтак, певно, і облаштування велосипедних доріжок. Котрі, закільцювавшись у парку, можуть стати стартом для розробки веломаршрутів усім містом та його околицями. І вже сьогодні десятки велосипедистів залюбки роз’їжджають просторими алеями парку.
Що далі?
Щодня директор парку вирішує буденні комунальні задачі. Але думає і про перспективу. Перша ціль – проста: розвивати парк так, аби він став улюбленим місцем відпочинку ужгородців, а також – проведення міських свят. А це можна робити хоч і на першій великій алеї, де деревами підсипаний мучкою, і вглиб якої вже розчистили чагарники, продовживши територію під розлогими деревами, і тепер алея сягає 400 метрів. До речі, зараз працюють, аби облаштувати ще кілька стаціонарних вбиралень, і провести воду вглиб парку (туди, де цирк, аби під час гастролей через потреби шапіто не їздили машини з водою) так що, як кажуть – всі умови.
А от із транспортом – проблема: досі нема автобусних маршрутів, які би йшли до Боздоша, і директор КП сподівається на підтримку міської влади – маршрутки у парк згодилися б ужгородцям без автомобілів, варто б їх організувати хоча б на вихідних.
У найближчих планах – футбольне поле, майданчик для волейболу (ближче до «пікнікової» зони), облаштування доріжок на великій алеї і території для гри в петанк (любителі покидати кулі вже давно облюбували парк), на часі – запуск найбільшої каруселі, тої самої, яка стоїть у Боздоші ще з 1970-х років, але щороку проходить обстеження щодо безпеки і працює… Звісно, уже традиційно гастролюватиме цирк.
…Завершуємо екскурсію ми на мості. Під ним порожня територія – це місце водовідвідного каналу.
«Мені розповідали, що колись тут постійно була вода, плавали лебеді. Було б чудово, якби можна було б знову наповнити його, було б прекрасне місце для відпочинку» – мрійливо каже директор. – «Головне – просто запустити воду. Думаю, нам би вистачило і сил, і бажання, і фантазії це облаштувати». Загалом парк треба розвивати – говорить він: чотири алеї надто мало для такої території, а перспективи великі.
«Я мрію, щоби «працювала» вся територія. В ідеалі – це і зоопарк. І – розарій. Не самі ж атракціони мають бути. Окрім такого цікавого і корисного проекту як велоцентр, тут цілком може бути і школа їзди верхи – чому ні?» – каже Лев Некречій. «Можливостей є багато, і є куди розвивати».
А вже сьогодні Боздошський парк – найкраще місце для фестивалів і ярмарків в місті. І, звісно ж – фізкультури, пікніків, відпочинку дорослих і дітей.
Переконатися у цьому можна щодня, завітавши на 50-гектарове господарство – найбільший і найкращий парк Ужгорода.
…
…
Більше фото парку, який тільки-но готується до відпочинкового сезону – у фоторепортажі.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.