‎Авторські печінкові ковбаски і перлові купати - від Вікторії Жуйко-Сабо‎

Uzhgorod in taste  13 December 2019 11:42  146206708 0208865

Йой, я точно можу вести безкоштовні тренінги особистісного зростання на тему «Як найти собі бабрачку у вихідний, замість того, щоб йти на прогулянку у гарну погоду». Оскільки душа хоче романтики, а більш м’яка частина тіла пригод, вирішила я зробити щось типу гурки.

Так, я знаю, що гурку роблять лиш з власного вгодованого пацяті, але тут чоловік категорично проти, ще йому паця на 6 поверсі не вистачало. І так, я знаю, що щоб робити гурку, паця треба різати власними руками, от тут напевно й вся проблема, бо дивитись я на таке не можу, купила свіжатину у м’ясника Васі і збила «гурочну карму». І ще я пропустила усю алкогольну естафету «по пісЯть» під час усіх процесів, тому класичної гурки не вийшло…
 Це зрозуміла я вже потім, однак у файної жони кожен недолік це й перевага. 

Тут головне страву правильно назвати, тож вийшли чудесні авторські печінкові ковбаски і перлові купати. Що я зробила? Відварила у трьох водах, тричі плюнувши через ліве плече, упродовж години точно порізані серце і печінку. Остудила, пропустила через м’ясорубку. Відварила хороше, відносно жирне м’ясо, у двох водах. Додатково сала я не брала, бо планую цю страву давати дитині, тому дуже акуратно я підійшла і до спецій.

Перловку і рис я варила у чистій воді, додавши до неї по дві варіхи бульйону з м’яса. Взагалі рекомендують варити крупи у цьому бульйоні повністю, але я проти надмірно жирних продуктів (смішно, нє, коли про гурку говориш?). Далі я посмажила цибулю, у неї додала рис, печінку і частину м’яса, посолила, поперчила. У іншу частину цибулі додала решту м’яса, паприки, перловку і часник. У кожну суміш додала 100 мл молока. Спецій давала не надто багато, за що мене вже поганьбили, бо як гурка не перчена, у газдині, в якої 25% крові – мадярська. Але, не цього дня, мої любі!

79226537_2862203723819161_1969315571199639552_n

Чому не вийшла гурка? Бо я використала дуже мало рису. Треба було на 1.5 кг печінки мінімум кілограм, а я тільки пів пачки. У результаті вийшло щось середнє між гуркою і таким смачним печінковим паштетом. Але запечене на грилі, з картопелькою пюре і кислою капустою – дуже файно. А кому треба «остроти ощущеній» - пішта завжди є в холодильнику.

Начиняла у промиту мадярську кишку через насадку на м’ясорубці. Далі 5 хвилин проварила у киплячій воді і змастила олією. Ну все, готово. На 5 кг готового продукту пішло: 0,5 кг риса, 0,5 кг перловки, 1.5 кг печінки, 2 кг м’яса, кіло цибулі, спеції, голівка часника, 200 мл молока, 8 метрів кишки і одне серденько.

І на сам кінець мушу сказати: ой не ті, не ті пішли діти. Зі свого дитинства процес гурки у мене асоціювався з невимовною радістю від можливості «надути» кишку. Коли я запропонувала це зробити Марії, вона сказала «фуй, не буду» і пихато пішла дивитися свій ютуб.

Підсумок: як на мене, перший досвід вдалий, бо не треба віддавати псам. На черзі печена пікниця!

79232987_2862203643819169_500344920976916480_n

Post comment

Users posting offensive comments as to other participants of discussion will be banned by moderator without prior warning or explanation. The information related to these users may be provided to law enforcement authorities upon relevant request.Links and advertising messages are prohibited in the comments!

No comments