Олекса Манн: У цьому ємкому і, на перший погляд, звичному вислові "на потім" криється вся радянська філософська система

Uzhgorod.in  5 August 2018 16:10  57184279 0186015

Я розбирав свій стіл, яким користувався з 8 по 18 років. В старій батьківський квартирі. Я не торкався його багато- багато років. Там у шухлядах було безліч, на перший погляд, загадкових і непотрібних предметів. Але кожен з них мав для мене "тодішнього" свою цінність та мав свою історію. Фотки, зошити і блокноти з малюнками і записами, картотеки, фігурки роботів, каміння, гільзи, ножички, записки якихось дєвочєк, коротше все шо хош. Зі здивуванням, з самого дальнього кута заваленої різним мотлохом шухляди, я витягнув довгу пробірку з різнокольоровими кульками. Колись у дитинстві, ми пролітали через Будапешт і батьки купили мені дві упаковки круглих жуйок. Такі дві довгі прозорі пластикові пробірки з червоними, зеленими, жовтими, фіолетовими і різними, доволі крупними, кульками. Навіть зараз по дизайну це виглядало цікаво. Пробірки з корком і кульки, розташовані з певним кольоровим ритмом. Батьки мені сказали, щоб я одразу все не сточив на радощах, щоб я залишив їх "на потім". Чомусь. Одну пробірку я таки сточив зі своїми друзями, а другу ось, послухавши батьків, відклав "на потім". Потім жуйки припинили бути для мене актуальним і цінним явищем і я про них забув. Як і всі діти, я тащився певний час на цій темі, хоча і не дуже, без фанатизму, на відміну від своїх друзів. Щоб оце зараз, через стільки років, витягнути оці закам'янілі артефакти триасового періоду. Але я не про жуйки, а про оце "на потім".

В цьому ємкому і на перший погляд звичному вислові "на потім" криється вся радянська філософська система. Все відклалалось на потім, кудись далеко, в майбутнє. Побудова "світлого майбутнього" передбачала побудову свого життя в якомусь часі, що ще не настав, але колись він мав би настати, хоча були скептики, що в це не вірили і підозрювали в цій темочці якусь глобальну най…ку. Всі веселі ніштяки мали бути статись не тут і зараз, а десь там, далеко, потім.

- Я вийду на пенсію і буду рисувати- казав мій тато. ( не важливо, рисувати, писати романи, пиляти дрова, їхати в Париж і Флоренцію, будувати дачу, ростити дефінбахію. Але це мало бути потім.)

Захотів купити машину, х..й тобі, це на потім, постій два десятка років у черзі. Квартира? Потім. Це треба почекати. Облігації державного займу, якими я любив гратися у бабці, віддадуть потім. Коли ми поїдемо у Париж, а тату? А потім. Бо нас не випускають зараз, а потім, якщо тато буде добре себе поводити, може і випустять. А може і ні. Але потім. Все потім. Так десь на рівні колективного підсвідомого, на масовій підкорці спільного совкового мозоку, будувався новий тип людини, що окрім того, що був квьолий зомбі- колективіст, за якого все вирішували якись інши сили, дозволяючи йому щось, або забороняючи, що призводило до інфантилізму цілих поколінь, так ще і жив в ілюзорному світі ціх принижень, під назвою "на потім". Країна принижень людської гідності і амбіцій.

Пригадалась одна історія, коли ми з моїм другом О. прийшли в гості до нашого тодішнього друга Ж. Ми приїхали з іншого міста, де разом вчились в академії і тут прийшли перший раз до нього в гості. По дорозі ми купили дві пляшки вина. Всілися втрьох на маленькій кухні у Ж. І почали весело його пити. Ну одну пляшку білого сухого вина ми випили дуже швидко. Хулі її взагалі розтягувати? Тим більше на трьох здорових бітюгів. І тут приходить тато приймаючої сторони. Такий на вигляд хрестоматійний радянський інженер з трохи розмазаним обличчам, але чомусь дисонансо гострим носом. Він би міг без всякого кастингу пройти на епізодичну роль в якусь заунивну псевдорадянську сагу про якесь занудне конструкторське бюро, що роками вигадує якийсь унітаз вмонтований у стелю у хрущовці, або якусь такуж безглузду ху…ню. Тобто навіть візуально це був уламок совкової цивілізації, незважаючи що після його розпаду пройшло хер знає скільки років. Корочє, таких вже не роблять. І давно.

І оце ми ввічливо запрошуємо його приєднатись до нас, до скромного студентського пиру і випити стаканчик вина. Він хитро так на нас дивиться, зацінив може, чи ми тверезі, чи ні. А ми ж тверезі, як скло, бо шо нам то сухе вино, як вода з-під крану, коли ми після гуртожитку, я підкреслюю - Академії мистецтв, а не духовної семінарії, могли випити літри водки "тьотя Зіна" і бути не в одном глазу. І ще всю ніч до той тьоті Зіни бігати за новими партіями.

- Только чуть-чуть! - зухвало сказав тато Ж. І бодро піморгнув, мол той ще рубаха-парєнь.

Всі пригубили і майже видохнули, але ні. Тато Ж., який через свою потужну участь у нашому гульбані, надсьорбнувши вина, вирішив, що пора подвязувати з тима кафешантанами і гусарськими бунтами у нього на території. Взяв наполовину порожню пляшку вина зі столу, з хитрим прищуром подивився її на просвіт і поставив собі у буфета.

- А ето на Новий год.

Так він пояснив свій вчинок. Те, що ми з О. спочатку сильно оху…ли, це ясно. Бо такого ще не бачили. Бо були з інших родин, де так питання не вирішували. Але потім нам стало дуже весело і ми використовували оце "А ето на Новий год", як хрестоматійну фразу демонструючу крайній ступень жлобства.

А все тому, що тато Ж. підсвідомо знав, що все саме класне ще тільки має відбутись. Його апріорі не може бути тут і зараз, в цю мить. В мить яку він проживає в цей момент. І класно буде тільки потім, на Новий год, на дєнь рождєніє дєдушкі, на рибалкє наступним літом, але тільки не зараз. Він ніс ці сакральні совкові знання. Він був адептом вчення і таким незатійлевим чином просто ним поділився. Майже дзенівським чином. Те, що він обломав нам кайф від спілкування і пиття під це вина, як раз не заперечує вчення, а підкреслює його канони. Це ми по незнанню думали, що він совковий жлобок, що він боїться, що його син наріжеться з стакану сухого вина і почне виконувати різноманітні колінця і стане алкоголіком в одну мить на очах у його тата і ох…вших друзів.

Ні і ще раз ні. Він виконував програму, яку заклали йому і міліонам таких же опаришів прямо в перелякану свідомість.

А тепер треба собі уявити, що міліони цих людей раптом опинились без цього "на потім". Бо це "потім", ця перспектива на життя, на майбутнє, яке б воно не було, гірке, а швидше солодке, але воно було, воно мало бути і планувалось- нає…нулось разом з совком. І міліони людей з вектора "в майбутнє" мали бути раптово, насильницьки, переключені гігантським тумблером по напрямку "у минуле". Бо там у минулому було то "на потім". Омріяне і світле. У спогадах і снах. І воно перемкнулось. Хтось зміг еволюціонувати, хтось ні. Є навіть цілі регіони, що заселені масово, хоча і явно в відсотковій меншості, що не може не тішити, адептами цієї байди.

Наступне, наше покоління, те що народилось в районі 80-ого року, плюс мінус роки, і сформувалося значно пізніше, вже в 2000-х і доформовується зараз, це вже покоління "тут і зараз", яке обрало це як єдину можливу альтернативу. А альтернативи то і ніякої не було. Тому це покоління повністю позбавлене такої категорії, як "майбутнє". І тому в цьому поколінні так багато культу звичайного споживацтва. Тут і зараз. Хочу, здобуду і забуду. Але то вже інша історія.

Ця совкова генерація, тих хто не зміг еволюціонувати, спрогресувати, вирости з рамок цього панциря, залишився у стані інфантильних мрій, що "потім" ще наступить, де все саме хороше відкладалось "На Новий рік", з появою натяку на відродження совку, дуже пожвавилось і воспряло своїм сухотним і рахитичним духом. І подумало своїм майже закамянілим мозоком, що машину часу вже вигадано і вони понесуться "вперед у минуле". Вигадано ту машину прямо для них, звичайно. Для кого ж ще? Іх не чули, клали на них болт, а тепер почули. І раз і вигадали такий пристрій. І ще і на халяву дадуть їм цією штукою покористуватись. Але потім почався процес важкого тверезіння і стало зрозуміло, що все не так просто і зовсім не так. "На новий рік" не буде. А єб…ть будуть люто. І ті, і ті.

2014 р.

97cd0d

Post comment

Users posting offensive comments as to other participants of discussion will be banned by moderator without prior warning or explanation. The information related to these users may be provided to law enforcement authorities upon relevant request.Links and advertising messages are prohibited in the comments!

No comments