Дмитро Тужанський: угорській громаді Закарпаття потрібні гарантії їхніх прав та увага української влади як до повноцінних громадян

Uzhgorod.in  8 December 2017 21:13  64166512 0168105

Київ погано розуміє потреби нацменшин, зокрема угорської, а також Закарпаття як регіон, його особливості, приділяє йому обмаль уваги, натомість вішає на його мешканців образливі бірки «сепаратист», «контрабандист».

Це дуже популярна думка останніх місяців не тільки на Закарпатті, а й у всеукраїнському контексті.

Її як мантру повторюють вже не перший рік закарпатці, у тому числі представники угорської громади краю, бо ця думка дуже близька до правди.

На цій же думці з азартом акцентують й угорські урядовці та дипломати, принагідно зауважуючи, що їхня країна навпаки дуже багато уваги приділяє не тільки закарпатським угорцям, а всьому Закарпаттю, не тільки інвестує в нього та дотує, а й навіть «забезпечує інституційну стабільність». І це також правда, як би парадоксально й образливо для української сторони це не звучало.

Однак останні заяви з Угорщини та ця їхня стабільно надмірна конфліктність свідчать у тому числі про те, що Будапешт не так вже й далеко втік від Києва у розумінні справжніх потреб і проблем угорської громади та Закарпаття загалом.

Ще гірше, якщо угорська сторона насправді розуміє їхню суть, але збирається експлуатувати ці проблеми в політичних цілях, свідомо не вирішуючи їх, а лише загострюючи.

Справа у тім, що угорській громаді Закарпаття потрібна не блокада євроатлантичної інтеграції України, не спостережна місія ОБСЄ в регіоні. Їй потрібні гарантії їхніх прав, наразі в першу чергу мовних та освітніх, та увага української влади як до повноцінних громадян. Цього потребує все Закарпаття.

І в тому проекті рішення Венеційської комісії, який Сергій Сидоренко показав мені, і який зрештою виявився остаточним, є ці гарантії у вигляді дуже чітких рекомендацій.

Зізнаюся, для мене було несподіванкою прочитати настільки змістовне рішення щодо 7-ї статті.

На мою думку, ці рекомендації можуть і мають стати початком порозуміння між Києвом і Будапештом, якщо звісно ж обидві сторони цього порозуміння прагнуть.

Насправді, рішення Венеційської комісії не проукраїнське і не антиугорське. Воно в інтересах обох сторін, бо дозволяє їм вивести двосторонні відносини, діалог на інший, якісніший рівень. Це тверезий погляд на питання, яке стало приводом для загострення у двосторонніх відносинах.

Бо рішення «Венеціанки» у першу чергу в інтересах національних меншин, зокрема угорської.

Власне, як і український закон про освіту та його 7 стаття, ціль якого точно не асимілювати етнічних угорців чи румунів, не обмежити їхні права, а нарешті почати вибудовувати якісні та тверезі, системні та послідовні взаємовідносини з нацменшинами.

Беззаперечно, вирішальним буде те, як цей закон буде імплементовано, яким буде закон про середню освіту, чи знайдуться ресурси, кошти, зусилля, кадри, амбіції це зробити якісно. І це вже дуже велика відповідальність, яка лежить на українській стороні.

Власне як і відповідальність за все Закарпаття, якому попри це загострення та відверту байдужість останніх років, дали надію – на увагу, розвиток, інвестиції, співпрацю. Візити та заяви Лілія Гриневич, Павла Клімкіна цьому підтвердження. Десь вони навіть створили надмірні очікування, і це логічно.

Але дуже важливо, аби Закарпаття також було до цього готове – у першу чергу ментально, інтелектуально, емоційно.

В Ужгороді та Мукачеві, Берегові та Виноградові, Хусті та Тячеві давно запевняють, що готові.

У мене ж є власна відповідь на це питання.

im511x345-pace_pace.org

Post comment

Users posting offensive comments as to other participants of discussion will be banned by moderator without prior warning or explanation. The information related to these users may be provided to law enforcement authorities upon relevant request.Links and advertising messages are prohibited in the comments!

No comments
]]>