До сусіда в гості - по враження

Катерина Ірха  13 May 2018 20:03  128178751 0180429

Вчора вперше була в Румунії на Дні добросусідства чи-то України та Румунії, чи-то двох прикордонних областей. Так з першого погляду важко зрозуміти, а якщо румунською, то не зрозуміти зовсім.

Так як ми не шукаємо простих шляхів, то поїхали не через Солотвино, а через Дякове, щоб ще дві години насолодитися оглядовою екскурсією румунським прикордонням. Дороги кращі, а гірські серпантини взагалі захоплюють. Люблю такі подорожі. В принципі, на якомусь етапі я була готова доїхати, розвернутися і попрямувати назад))

З огляду на те, як виглядає у Румунії кордон, прикордонники, митники і прикордоння, то відчуття ЄС не було. Зовнішній вигляд Сігету, де з дня заснування, тобто 692 роки не було ремонту, теж нагадує занедбаний музей просто неба. При чому музей, де законсервували не найкращий період у житті міста. Але люди виглядали щасливими. От прям сяяли, як перехожі у Відні. Мабуть, ми трішки по-різному сприймаємо життя і реальність. І щастя.

Тепер до свята. Вище я згадувала, що ми не шукали простих шляхів, через те пропустили якісь важливі івенти на кордоні. І половину офіціозу на сцені теж пропустили. А там підписували щось неймовірно значуще! Навіть прес-служба облради стверджує, що «У румунському Сігеті Рівіс та Москаль підписали знакові для Закарпаття угоди та програми спільних дій». Так, то й так. 

Але ми пішли в народ. Так от тут Україна дуже зручно влаштувалася – серед смачнючих і колоритних наметів румунських і угорських сіл наша сторона була представлена… людьми. Нами власне була представлена)) Нагадую, це День добросусідства нас і румунів, де ми їмо, а румуни і угорці годують. За це їм дяка величезна, адже померли б з голоду, бо лей місцевих я в очі не бачила (і в обміннику ужгородському я перемоги не здобула), а мої 10 євро ніяк не могли конвертуватися у якесь питво і їдло.

Отож йдемо ми такі між наметами ароматними й бурчимо животами голодними. І якби не музики-відчайдухи, то нас було б чутно. Підійшли до крайнього намету, там румуни краси навипікали і гостяться. «Ми зі сторони нареченого!» – було написано на наших обличчях. А так як ми ані бум-бум румунською, то всі слова сприймали як запрошення до столу. У підсумку, зі сторони нареченого назбиралося чоловік 10-15 наших, і ми чудово злилися із місцевим колоритом.

Окрім попоїсти на святі було й що подивитися. Вразили діти і підлітки. Вони запропонували присутнім долучитися до майстер-класів і показали самобутні речі, виготовлені власними руками. Не було ніякої формальної показухи – все по-справжньому. Купа інструментів, матеріалів (шкіри, хутра, вовни, деревини…), фарб… Над усім цим зосереджено творили діти. Було круто і цікаво! Ну, і національне вбрання сподобалося. Якось природньо і гармонійно воно на місцевих виглядало.
Окрема тема – це музичний супровід. Я ніколи не бачила і не чула, аби чоловік так самовіддано 5 годин поспіль лупив у барабан. Лупив і сяяв щастям, як нова копійка. Той барабан було чутно в усіх куточках парку Градіна Морі. Через той барабан не було чутно жодного іншого з десятків народних музикантів поруч, і ми очікували, що енергійний барабанщик таки викличе град або заметіль.

Власне через барабан і перспективу заметілі ми й вирішили звалити з парку. Та й приїхати у румунське місто і не побачити його – це безнадійно тупо. По дорозі запитали у місцевої поліції, як пройти до центру. Вони з нашого питання зрозуміли лише слово ЦЕНТР, ми з їхньої відповіді – нічого. Перепитали ще пару разів, доки не перейшли до мови жестів. То було результативно. До центру дійшли хвилин за 20. І тут перша суперечка – центр у Сігеті Мармацієї – це одна вулиця, а саме місто, як Чоп чи як Хуст? Моя думка з цього приводу незмінна – вулиць у центральній частині міста 4 чи 5, а саме місто – як Перечин.

З походу повернулися з враженнями і фотками для вас. А ще з Румунії привезли інформацію, що полуниця на трасі коштує 8 лей (54 грн), а у місті – 9,99 (67 грн). У нас дешевше – 23-30 грн/кг.

Вже в Ужгороді дізналася про насичену культурну програму для керівництва місцевої влади, що підписувала доленосні папери на сцені. Ми скромніше відзначили День добросусідства, але цікавіше і веселіше.

Румуни – класні сусіди, чого б з ними не дружити! Всім миру!)

32324219_1672577169463533_7816047108066115584_n

Post comment

Users posting offensive comments as to other participants of discussion will be banned by moderator without prior warning or explanation. The information related to these users may be provided to law enforcement authorities upon relevant request.Links and advertising messages are prohibited in the comments!

No comments