Ботсад і «індіанці»

Катерина Ірха  23 July 2018 23:08  122183464 0185178
3

Я там абсолютно безшумна, німа і недихаюча… Я невидима, непомітна, монохромна. Я там у гостях, відтак не маю права втручатися у місцевий ритм, темп, тон і швидкість. Таке втручання – це злочин, і, можливо, навіть кримінальний.

Така безшумність дозволяє помічати більше. Інакше я б не бачила ані білок, ані сов, ані метеликів… Сьогодні, рятуючись від головного болю і ремонтного свавілля сусідів, я знову приїхала у ботсад. Я знову була безшумна і ходила навшпиньки, але було одне АЛЕ – у сад привели дітей, штук сім.
Малі ще не розуміються на моїх правилах співіснування з флорою і фауною, тому бадьоро демонстрували усьому світові, що вони індіанці, які наразі перебувають у стані війни. Діти носилися стежинами моєї улюбленої міської локації із криками «Юхуууу! Дави Андрюхууу!!!» Вочевидь, Андрюха – то наймолодший з «індіанців», адже над квітником його божевільний капелюх майорів лиш у стрибку. Жертва племені не зовсім розуміла, що давлять саме його, бо орава туземців проносилася повз, навіть не помічаючи Андрюху. Коли битва і гонитва вимотали розбишак, вони почимчикували кожен у своїх справах: двоє пішли канудити у батьків якісь цукерки, один не втрачав надії потоваришувати із садовим цуценям, один намагався непомітно з′їсти якусь чорну ягідку, а Андрюха закопував горіх. Дитина з такою наполегливістю колупала землю камінцем, аби заховати свою знахідку, що віддовбала кусок бетонної плити на доріжці))
А потім бризнув рятівний дощик. Дуже короткотривалий – хвилини 3-4. Але цього вистачило, аби шамани зібрали своє плем′я і погнали його з саду, неначе гусей) «Мааам, де Андрюха?????», – кричав один із… А Андрюха, якому ще на старті повідомили, що КУЩІ ОТРУЄНІ, смикав листочки у кишеню. От можна було сказати, що такі-сякі, білок розлякали, плиту пошкодили (трішечки зовсім, та й вона тріснута була), листя дерли, ягоди жерли… Але я така сама була, чи й ще гірша. А білки будуть наступного разу. І моя абсолютна тиша теж буде наступного разу.
ПиСи. Деякі мої друзі можуть ображатися, що я ніяк не поведу їх у ботсад. Але, по-перше, то не моя власність, і я там гість. А по-друге, там ідеально бути наодинці. З усім. Ви і світ. Ви і небо. Ви і величні дерева. Але у підсумку – Ви і найкращі думки.

 

1
2
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15

Post comment

Users posting offensive comments as to other participants of discussion will be banned by moderator without prior warning or explanation. The information related to these users may be provided to law enforcement authorities upon relevant request.Links and advertising messages are prohibited in the comments!

No comments