«Вони не люди, вони – кіборги»

Діана Магоч  11 December 2017 19:42  285166705 0168299

Один із варіантів проведення часу в неділю – похід на вечірній сеанс у кінотеатр. Довго обирати фільм не довелось, адже без сумнівів, «Кіборги»! Історія сучасної (без страху і підбору слів) війни – війни переконань, ідеалів, пріоритетів, брехні. Відкрита гра вищого прошарку суспільства життями, ні в чому невинного, нижчого. Та про це згодом, а зараз - квитки і черга біля входу в зал. Фільм вже йде третій день, проте людей досить багато, дехто навіть бронює місця. Шкода лише, що половина глядачів не розуміє насправді, про що йтиметься наступні дві години. Ба, більше, якби вони і хотіли, то все одно не зможуть зрозуміти, бо просто не почують слів героїв через шарудіння різних упаковок з їжею і хрусту чіпсів. Особисто я вважаю, що всі ці напої і решта атрибутів кінотеатру зараз неприпустимі. Комедія, бойовик, містика – так, жорстокі реалії – в жодному разі. І знову ж таки, це - вибір кожного.

«Ви не люди, ви – кіборги», - одна з перших фраз головного героя Серпня (позивний). Після цих слів мурахи пробігають спиною і нікуди не зникають аж до самісінького кінця. Події – кілька днів із життя кіборгів, які героїчно тримали оборону ДАПу, де присутні і жарти, і сварки, і надлюдська втома, і брехня близьким про справжнє місце перебування, і поодинокі дзвінки дітям та дружинам, і смерть… Усе засновано на реальних подіях з військовими, які справді були ТАМ, у самому пеклі. Звичайно, людям зі слабкими нервами краще відмовитись від перегляду, бо сльози стримати неможливо і вмовляння - «це фільм, це актори, ти ж точно знаєш режисера, це всього лише екран…» - ніяк не допоможуть, а серце все відчуває, і кожен постріл автомата чути десь в середині власного тіла. Куля снайпера і смерть одного із шести головних героїв. Напевно, найважчий момент, хоча… Безумовно, шкода всіх: і кожного пораненого, і тих, кого вже не повернеш. «Ви не люди, ви – кіборги», - ось і розумієш сенс цієї фрази. Якихось п’ять слів, а яку історію за собою приховують, криваву, болючу, реальну історію. Вмикається світло, і зал вибухає оплесками. Ні, це не були бурхливі оплески і свист, які часто можна почути на концерті чи деінде  - це оплески розуміння (навіть у тих, хто доїдав нарешті чіпси) і подяки ГЕРОЯМ, які захищають нас від ворога, що колись називав себе «братнім народом».

Під емоціями від фільму піймала себе на думці: для чого війна? Справді, невже дорослі чоловіки, у чиїх руках дві країни і мільйони людських доль не можуть дипломатично і без крові цих самих мільйонів вирішити питання поділу території. І взагалі, про який поділ може йти мова? Як можна вдиратись на чужу землю і привласнювати її шмат собі? Як можна так бездушно поцілити кулею в людину і далі спокійно відпочивати або шукати наступну мішень, поки вдома, чекаючи тата, лягають спати діти, а мати щовечора молиться всім святим, втираючи хустинкою заплакані очі. 242 дні… Ні, не так. 242 дні! Кіборги дійсно не люди – так довго тримати оборону, фактично, не маючи офіційного дозволу на відповідь неможливо. Режисер вирішив підняти це питання і висловив думку більшості військових та людей, які спостерігали за подіями на мирній землі: якщо стріляють по наших солдатах, то чому ми мусимо так чесно дотримуватись режиму тиші? Українці – гарматне м’ясо? Звичайно, тоді ворог користуватиметься цим і наступатиме без докорів сумління і намірів не відкривати вогонь, обмежившись перемовами. Ахтем Сеітаблаєв через героїв ставить багато різних питань, які часто можна почути від оточуючих, прочитати в соціальних мережах, адже вони хвилюють народ і вимагають відповіді. А її нема і, можливо, ніколи не буде…

Щодня, переглядаючи новини, чекаєш одного-єдиного слова – перемога. Боляче бачити, як на протилежному боці країни гинуть наші захисники, а ти сидиш і лише відправляєш у зону АТО браслетики в національних кольорах, власні вірші і просто листи зі словами підтримки, бо не можеш більше нічого корисного зробити. Спілкуєшся з тими, хто повернувся звідти і розумієш, що твої пакуночки - ніщо в той час, коли військовим потрібна зброя і техніка на ходу. Та ти справді зможеш допомогти, коли прагнутимеш змін, бо в АТО бережуть твій спокій ті, хто також має на меті змінити цю країну, використовуючи безліч можливостей і величезні ресурси, які ще поки в наших руках.

Я довго налаштовувалась на фільм, хоча вже заздалегідь знала, що буде важко, буде біль, будуть сльози. Читала відгуки і  дуже боялась розчаруватись у всьому, приблизно орієнтуючись у фактах. Аніскілечки не шкодую, що саме так провела час. Це - наша війна, це - наша історія, це - наше життя і це - наша майбутня перемога! Мовчання про ці події – злочин.

«Вони не люди, вони – кіборги».

Герої не вмирають!

Слава Україні!

20171210_215212

Post comment

Users posting offensive comments as to other participants of discussion will be banned by moderator without prior warning or explanation. The information related to these users may be provided to law enforcement authorities upon relevant request.Links and advertising messages are prohibited in the comments!

No comments