Сьогодні, в Міжнародний день ювеліра, хочеться відшукати своїх, закарпатських «самородків». Звичайно, їх чимало, про багатьох з них ми ще почуємо, а деяких, можливо, омине увага публіки, та вони так само майстерно і досконало робитимуть свою справу.
Нині ж до переліку увійшли ювеліри (так і хочеться сказати ювіляри, бо сьогодні саме їхній день), імена яких уже на слуху, котрі вже підкорили гірський норов своїх земляків і не тільки.
Чіткі грані поділу провести неможливо, отже, перелік суб’єктивний, в топі присутня певна асиметрія: як одинак-умілець Йосип Беланинець, так і майстри, де ювелірна справа вже стала сімейною: брати Кочути та брати з сімейства Мудренок.
1. Брати Кочути увірвалися в ювелірну справу молодо і рвучко. Спеціалізованої освіти Юрій, Роман та Ігор не мають, однак всі троє здобули технічну. Потяг до минувшини (тривалий час вони займалися історичними реконструкціями), фаєр-шоу, самоосвіта, помножені на наполегливість, – з усіма цими знаннями, що раніше були просто уподобаннями, у хлопців почали з’являтися роботи по дереву, мозаїки з глини, навіть духові інструменти.
Тепер хлопці працюють переважно із золотом, сріблом та натуральним каменем.
Одним із найвідоміших і досі найбільших їхніх виробів є корона для «Міс Закарпаття», яку щороку передають новій красуні, яка здобуває цей титул.
У жовтні минулого року ужгородський ювелірний бренд kochut при підтримці партнера EKA Jewellery вперше презентував відразу кілька колекцій в Австрії.
2. Брати-ювеліри Євген і Павло Мудренок займаються ювелірною справою ще з юності з легкої руки батька – народного майстра України по прикладному мистецтву.
Хай на початках було й нелегко, але після певних вагань брати віддалися ювелірній справі сповна. Основні знання та вміння передав братам батько, левову частку інформації хлопці почерпнули з книжок, та все ж був час, коли доводилося ділили на двох своє робоче місце. Ескізи першого обладнання розробляли самотужки й замовляти виготовлення інструментів на заводі.
3. Йовжка-годинникар, як звуть його на Виноградівщині, він же Йосип Беланинець, у свій час чи не єдиний у районі дипломований фахівець, який закінчив Львівське професійно-технічне училище за спеціальністю «ювелір». Майстру пропонували йти працювати за фахом в Ужгород, та він відмовився, закінчив курси з ремонту електронних годинників Мінського годинникового заводу та відкрив разом з наставником, що навчав його золотарству і годинникарству, майстерню.
Згодом працював і з годинниками, і з золотом. Зараз переважно практикує золотарство, оскільки професія годинникаря відмирає. Вважає, що майстер-ювелір повинен володіти якостями снайпера – гострим зором, твердою рукою і витримкою, а ще – неабиякою терплячістю.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.