Майже доба минає після першої інформації, що маєток Віктора Медведчука у Жденієві можна вважати Закарпатським Межигір’ям не лише за «форматом», але і стосовно розвитку подій – його взяли під контроль революціонери – і ми на Воловеччині.
…Спершу була сама прогулянка, але до початку розповіді про екскурсію – трошки інформації від тих, хто зараз контролює маєток. Об’єкт у Жденієві вже, виявляється, тривалий час був під наглядом Правого сектору. А вчорашня акція планувалася не один тиждень. Сьогодні, тобто, у день захоплення, 23 березня, як розповідає керівник Правого сектору Закарпаття Олександр Сачко, перешкод при взятті маєтку під контроль не чинилося. Будівлям і території організована охорона (у тому числі за участі представників ДСО, які тут і працювали). Подальша доля «Ведмежої діброви» і режим, який тут пануватиме, визначиться за наказом із Києва, а також спеціальною комісією. «Можливо до цієї роботи долучиться і господар, хто зна» – говорить неприховувано втомлений Олександр.
Біля «порталу» до «Ведмежої діброви» (а таку назву має маєток, чиї ворота прикрашають блискучі ведмеді), незважаючи на те, що нас чекають і нас упізнали, машину перевіряють хлопці з автоматами. Дисципліна у Правому секторі – понад усе.
Кажуть: ні, авто тут не лишайте, є ще куди їхати. І маєток, щодо якого думалося: ну, буде розкішна дача, починає вражати. Передусім – розміром. Незважаючи: уже ніч, розуміємо: територія неозора. Ландшафтний дизайнер, та що – архітектор! – постарався: кам’яні дороги і тротуари викладені бездоганно.
Наступна дивовижа: освітлена блакитними вогнями «драбина в небо» – величезні сходи до верхнього гостьового будиночка, де, як кажуть, основним об’єктом є баня, звідки хлопці саме зносять … ікону Миколи Чудотворця. Величезну.
Але спершу нас запрошують в основний палац. Панорамні вікна та – світлова феєрія: величезні люстри, які наші супроводжуючі для ефекту шоу просять свої побратимів, які чергують всередині, увімкнути ще тоді, коли ми дивимося знадвору.
Оминаючи вхідні двері у стилі палацу, ключ від яких лише в одного з керівників.
Проходимо через службу охорони, де хлопці в камуфляжі мають пункт спостереження за територією через монітори, заходимо у хол.
Перше, що впадає мені в око – дві картини. Одна з них належить класику Закарпатської школи живопису Йосипові Бокшаю.
«Підвисаю» біля твору. Предметом оцінки могло би бути і будь що інше, як от дерев’яні сходи, адже майстри із роботи із деревом і різьбярі над цим маєтком справді постаралися й таке враження, що працювали сотні червонодеревників: деревом обшиті стіни і стеля, навколо, вочевидь, ексклюзивні меблі, а ще у будинку цілком особливе ставлення до дверей – вони чи не найбільш вигадлива частина інтер’єру.
Утім, після знайомства із кількома картинами мене в цьому будинку, а далі, як виявилося, і в гостьовому палаці, цікавлять передовсім твори мистецтва.
Отже, із поміченого: кілька робіт Йосипа Бокшая, у тому числі кінця 1930-х і початку 1950-х років. Як великоформатні живописні, такі графічні роботи Гаврила Глюка.
Шукали роботу Ерделі, яку хлопці зауважили в одній із кімнат, але проти ночі не пригадали, де саме вона була… Натомість: Коцка, Борецький, Манайло, Кашшай, Контратович, Шолтес – далеко не повний перелік «художнього музею» біля Жденієва. Ескізи оформлення церков – також у колекції, й, схоже, це справжній ексклюзив.
Що ж до інших елементів убранства – нагадаємо: дачі, де не та вже часто і бували хазяї – іншими характерними елементами, окрім підпорядкованості відпочинку (від масажних крісел, тренажерного залу, карооке і ігрових автоматів до непоганої колекції вин, у тому числі виробництва «Масандри» 1970-х років) варто відмітити неймовірну кількість ведмедів. Дерев’яні скульптури, шкури (у тому числі і білого ведмедя в дитячій кімнаті), фігурки, картини, як от із бурштину.
Планування надмірно вигадливе: заблукати в будинку, де кімната переходить у кімнату – справа нехитра. Вразили масивністю і декоративною надмірністю каміни, люстри, значна кількість гербів та інших «знаків» (як от літер М на різних предметах інтер’єру).
Ну а ще враження, ніби знаменита Хонка Януковича відпочиває: мисливський (чи то гостьовий) будиночок Медведчука перевершує її принаймні по вигадливості). До слова про мисливство – у маєтку чимало хутра, і не лише ведмежого, що де-не-де слугує килимом, також цілий поверх гостьового будинку оформлених елементам декору із натуральних рогів. Ідеться про сотні особин оленів та лосів…
Що ж до живих тварин, то на території є, розповідали бійці Правого сектору, корова та принаймні четверо коней. У струмку може водитися форель. Але це, як це кажуть, уже інша історія…
Більше ж перших фото із «Закарпатського Межигір’я» – у нашому фоторепортажі.
А ось і перші кадри з маєтку:
І ще – у відео "Першого Кабельного"
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.