«Американські гірки» по-циганськи

Віктор Човка  6 ноября 2017 21:33  145164457 0166027

5 листопада відзначається  Міжнародний день ромської мови. Мова – візитівка людини, за якою ми й ідентифікуємо одне одного. Мова - це найбільший скарб народу. Це - саме той інструмент, який єднає людей однієї нації. Саме ромська мова  робить нас єдиним цілим – ромським народом!

Історія ромького народу сповнена  загадками. Аби розкрити, бодай, частину з них, почну з «Першого ромського конгресу», який відбувся 8 квітня 1971 року у передмісті Лондона, в Орпінгтоні. Метою зібрання  представників  різних країн світу було визначити шляхи підвищення соціального стану ромів та  збереження ромської ідентичності. Що важливо - саме цього дня затвердили символи єдності ромського народу: два кольори стягу. Їх обрано не випадково, адже синій верх– небо, зелений низ– трава, земля, а в центрі - колесо  у вигляді червоної чакри, що символізує індійське походження ромів та  постійний їх рух світом. Цікавий ще й такий, маловідомий факт, що на конгресі було прийнято термін «ром», «рома» - слова, які походять та використовуються в ромській мові. І саме вони стали визначенням нашого народу, а не на інші, вигадані і, почасти, образливі назви.

До прикладу, в Іспанії застосовують термін «Gitanos», що походить від іспанського слова "Egiptano", тобто єгиптянин, за цією ж логікою -  у Великій Британії слово «Gypsy» від «Egyptian», також означає єгиптянин, а слово «Циган», яким прийнято називати нас, ромів і в нашій країні, має цікаву історію та походить з Візантійських часів, коли так називали людей, що мали справу з чаклунством.

23379400_1700303000035890_1325398093_o

Отже, як ви вже впевнились, без чогось «міцного» не розібратись.  Насправді ж, за твердженнями істориків, давні предки ромів - з Індії, а не  Єгипту . Наші «пра»-дідусі та бабусі  вирушили з Індії до Європи десь між X і XI століттям. Вони просувалися через Персію, Вірменію, де працювали і жили в славно відомих наметах (кібітках). Проживали роми і в  Візантії, яка з часом була завойована Османами, і ромам довелось  втікати на Захід. Де на  наступні кількасот  років вони насправді перебували, наче,  на  «американських гірках», не маючи ані спокою, ані стабільного місця життя. У ті часи, до слова,  Румунія вітала ромів з розпростертими обіймами, які «утримували»  їх протягом 500 років. Згодом, уже в Західній Європі (1400-і роки) тутешнє населення було в захваті від нових паломників - ромів, але незабаром також змінило свої плани щодо нас. І в 1700 роках Іспанія, яка мала в той час чи не найжорстокіші закони щодо ромів, «подякувала» іспанським ромам за танець фламенко, відправляючи їх у примусові робочі табори «Мучас Граціас»!

У давні часи ковальський досвід ромів, їхні навички роботи з металом ставали неоціненними у виконанні військових завдань. Мандруючи, роми потрапляють  до Османської Туреччини та Російської імперії. Це було приблизно в той час, коли Америка скасувала рабство, а згодом і Румунія нарешті звільнила своїх рабів. Поневолення та експлуатація ромів в Румунії тривали з 1356 до 1856 року.  Остерігаючись повторення сумного досвіду у цій країні, черговий ромський міграційний потік сягнув Південої та Північної Америки, Південної Африки  та Автралії.

Коли почалася світова війна, ромські навички їзди на конях були також в нагоді. Австро-Угорщина незабаром розділилася, і виявилося, що половина ромів, поза власним бажанням і без усвідомлення цього, опинилася в Австрії, яка потім була захоплена нацистською Німеччиною,  де відбулось найжахливіше!  Роми, за нацистською ідеологією, втратили право на саме існування: їх стерилізували, експериментували з ними, замикали до концентраційних таборів... У ті роки роми втратили, за різними оцінками, від чверті до півтора міліонна синів та дочок.

23365076_1700303003369223_1141567176_n

На сьогодні існує кілька назв ганебного явища Голокосту ромською мовою. Першим стало слово «Параймос» (вбивство, наруга), потім «КаліТраш» (чорний жах) та «Самударіпен» (вбивство всіх). Та, як би його не називали, ці дії залишаються ганьбою в історії людства!

На жаль, навіть після цієї трагедії роми, які залишилися в живих, не знайшли справедливості і були, фактично, відкинуті суспільством. Самі ж роми, погодившись із такою ситуацією, продовжували  жити далі.

Допоки не активізувався ромський громадський рух, початок якому офіційно поклав згаданий нами «Перший  ромський конгрес». Нині свої завдання активні роми вбачають у вирішенні проблем у таких сферах життя: охорона здоров’я, зайнятість, освіта, правова обізнаність, культурна робота, доведення воєнних  злочинів, скоєних у процесі Параймосу. (Голокост доведення не потребує, на відміну від цього).

 Мій народ пройшов довгу тернисту дорогу, на якій були: переслідування і захоплення майстерністю, рабство і захоплення ромською творчістю, геноцид і фінансова підтримка європейської спільноти! Якою ж є мета цього шляху? Чи лише та, щоб політики і борці за свободу звернули увагу на нас? Для мене відповідь – майже очевидна: усі випробування – задля того, щоб здолати упередження та мову ворожнечі і виграти свою свободу в світі. Рівними – серед рівних! 

23377312_1700303873369136_2014364636_o

Фото надані Педагогічним музеєм м.Прага

Оставить комментарий

Комментаторы, которые будут допускать в своих комментариях оскорбления в отношении других участников дискуссии, будут забанены модератором без каких либо предупреждений и объяснений. Также данные о таких пользователях могут быть переданы правоохранительным органам, если от них поступил соответствующий запрос. В комментарии запрещено добавлять ссылки и рекламные сообщения!

Комментариев нет
]]>