Наскільки можна довіряти соціологічним дослідженням

Валентин Стецюк  24 апреля 2012 22:40  31210502 110825

Реалії життя у Радянському Союзі привчили людей жити подвійним життям і мислити подвійними стандартами. Усі прекрасно знали, що треба говорити на партійних і комсомольських зборах і говорили саме те, що від них хотіла почути президія тих зборів.
 Навіть у приватних розмовах люди довіряли тільки близьким друзям чи родичам і тільки їм могли сказати, те, що думають. Навіть якщо спитати було дітей у школі про будь-що – діти прекрасно знали, як треба відповідати, але вони також прекрасно знали, що у реальному житті можна поводитись за зовсім іншими принципами.
Падіння режиму нічого не змінило у психології людей. У мене є знайомий, котрий хвалився, як він досить недавно «правильно» відповів на запитання інспектора з МіськВО: «Яку би ти книгу взяв із собою у космос?»  Створивши на обличчі вираз глибоких роздумів, цей хлопець з удаваною серйозністю відповів: «Біблію». Треба сказати, що той хлопець навряд чи колись тримав Святе письмо у руках взагалі, але тепер робить успішну політичну кар’єру.
Психологія не змінилася, але змінилося ставлення до влади. Якщо раніше її не любили, але боялися, то тепер за звичкою так само не люблять, але вже не бояться. Люди не бояться влади, але остерігаються бути «білими воронами». Коли усі, користуючись свободою,  владу ганять, сказати про неї щось добре, мало хто наважиться, звикши приховувати свої справжні думки.
За таких умов результати різних опитувань, які проводяться за усіма законами статистики і соціології, але без врахування психології, не відповідають реальним настроям у  суспільстві. Але за результатами цих опитувань політологи глибокодумно прогнозують нам хід подальшого політичного процесу. 
Напевно,  вони самі усвідомлюють можливість нещирості відповідей, але говорять відповідно до обставин чи політичного замовлення. А люди користуються тим правилом, що зайва критика існуючої влади ніколи не пошкодить і відповідно негативно оцінюють будь-які її дії. В той же час вони будуть підтримувати опозиційних лідерів, якщо така підтримка не вимагає конкретних вчинків.
Особливо не варто довіряти опитуванням,  коли питання несе в собі «гуманістичне» забарвлення. Наприклад, якщо спитати людей, чи треба випустити Тимошенко з в’язниці, то багато людей, демонструючи свою людяність, скажуть: «Так», хоча насправді її доля може бути багатьом з них байдужа. Звичайно, анонімність опитувань  зменшує ймовірність нещирості відповідей, але коли результати опитування мають близькі значення при відповідях на альтернативне запитання, то похибка може вводити в оману.
Навіть коли анонімність забезпечена, але опитування проводиться при свідках, як це буває при екзитполах, люди можуть соромитися свої правдивих відповідей і тому висловлюватимуть загально прийняті думки.
Якщо спеціально вивчити це питання, то можна розробити певні «коефіцієнти нещирості» для різної тематики опитувань, але кому це треба, коли результати опитування є інструментом політичної гри?
 

Оставить комментарий

Комментаторы, которые будут допускать в своих комментариях оскорбления в отношении других участников дискуссии, будут забанены модератором без каких либо предупреждений и объяснений. Также данные о таких пользователях могут быть переданы правоохранительным органам, если от них поступил соответствующий запрос. В комментарии запрещено добавлять ссылки и рекламные сообщения!

Комментарии (1)

соціолог  23.10.14 22:02

Чому саме соціолога почали порівнювати з інструментом політичної гри??? Депутати ведуть цю гру. А соціологи- люди які прагнуть відкрити очі на це все громаді...

Всего комментариев 1
]]>