Велопарковки для людей

Цьогоріч велосипедний сезон був яскравим. Багатолюдні Найт райди, та головне навіть не кількість, а якість. Це переважно модні молоді люди, які вважають що велосипед це стильно, екологічно. Вони не носять шоломів та еластичних шортів, їхні велосипеди кастомізовані – себто індивідуальні. Як і їхні власники. Власне, це є однією з ознак, що велосипедний рух на правильному європейському шляху. 

Звісно, це не значить, що скоро всі пересядуть на велосипеди і вирішать, що джип – це не зручно, не екологічно і не модно. Ой не скоро. І що найголовніше, ще не скоро з’явиться в місті велосипедна інфраструктура. Мова йде про велодоріжки за європейськими проектуваннями, знаки на тротуарах, навіть про елементарне заниження пандусів. Але що буде найближчим часом, так це багато велосипедних парковок. Тому що це недорого і досить нагально. Власники кафе і магазинів бачать, що до них все більше і більше приїздять клієнти на двоколісних, і починають турбуватися про них також.  Це просто бізнес, нічого особистого, як кажуть в Америці.

Але все ж хочеться дати корисну пораду для бізнесу, щоб ті не викидали гроші на вітер, якщо все таки захочуть облаштувати біля себе велопарковку для своїх клієнтів.

Бо може трапитися, як трапилося з першою київською велосипедною доріжкою. Приватна ініціатива бізнесу перетворилася на фарс за участю влади. Її помпезно мер відкрив, а потім через півроку з таким же успіхом спиляли. І все тому, що там ніхто не паркувався. А потім ще й сказали – в Києві не потрібні велопарковки, бо ними ніхто не користується.  Причин, чому нею не користувалися, багато. І одна з них, звісно, і відсутність велосипедистів. Та ключова проблема – незручний дизайн та розташування парковки.  Хто буде паркуватися в парку, якщо поїхав на прогулянку, проїжджає повз цей сквер та їде собі далі в справах?

Чому про це пишу? Та тому що в Ужгороді вже почали з’являтися подібні велопарковки! Дивні конструкції, десь серед площ та парків, без будь якої можливості наглядати за своїм велосипедом. Хіба що таку можливість отримують крадії, якщо ви там залишите велосипед.  Звісно ж, такі велосипедні парковки завжди пусті. Скажіть, якщо ви їдете в центр міста, то чи є у вас потреба паркуватися в сквері шандора Петефі? Навіщо? Хіба щоб присісти на лавку? 

А на Театральній? Зазвичай через неї проїжджають, а якщо і чекають на когось, зустрівшись, йдуть далі. Чи може порадите припаркуватися і далі йти ще 2 кілометри по центру міста пішки? 

В книзі з міської урбаністики «Живі вулиці» (“Living Streets”) описують переваги велосипеда – вони і в тому, що велосипедист може дуже швидко спішитися біля будь-якого закладу, кафе чи магазину, зайти туди, придбати що треба, і за хвилину вже знову їхати в справах. Власники авто зрозуміють, про яку розкіш йдеться. Бо це не абияка рідкість для них – припаркуватися біля самих дверей. Адже автомобілістам досить довго треба шукати парковку, яка може бути за кілометр  від місця дестинації – це в найкращому випадку. А в ситуації з Ужгородом ще далі, бо центр у нас пішохідний і треба авто залишати за його межами. Тож машина залишається на цілий день в одному місці, а водій пішечки ходить в справаз. З велосипедистом же все навпаки. Він їде куди треба, під самісінькі двері, і паркується за лічені секунди, будь-де. Тому можете ставити велосипедні парковки хоч на сотні велосипедів у незручному місці, та біля них ніхто не буде пристібатися. І не треба потім казати, що, мовляв, ми постаралися, зробили інфраструктуру, а нею ніхто не користується. Зробіть з думкою про людей, а не для галочки. Або хоча б проконсультуйтеся з спеціалістами.

Бо велосипедисти будуть продовжувати чіпляти своїх двоколісних ближче до входу до магазину, будуть уперто прив’язуватись до не дуже зручних лавок, стовпів та парканів. Та, повірте, такі «парковки» набагато зручніші і безпечніші, ніж десь серед парку чи площі – “in the middle of nowhere”. 

А ось кілька порад як і які саме велосипедні парковки краще встановлювати. Вони всі детально описані на сайті Українського інформаційного центру велотранспорту. Уявляєте, навіть такий в Україні є! 

Отже, велопарковка має бути не далі, ніж 50 метрів до входу в приміщення. Для університетів та інших офіційних закладів – до 200 метрів. Місце має бути живе, щоб було багато перехожих, співробітників чи персоналу закладу. Це щоби крадію було не так безпечно «перекусувати» чужі замки. Але при цьому припарковані велосипеди не мають заважати рухові людей.

Також не треба їх робити загадкових форм та конфігурацій.  Кластична дуга  – найкращий варіант. Можна чіпляти як раму, так і колесо.

Якщо немає можливості (фізично неможливо виділити місце для великої велопарковки), то можна зробити хоча б на два велосипеди. Такі парковки теж мають право на існування. Звісно, ідеальною би була парковка з охороною. І, повірте, вона би користувалась неабияким попитом. Ось як, до прикладу, на «Тисі». На початку літа там встановили парковку на 10 велосипедів, через кілька днів в неї вже не поміщалися всі охочі, тож зробили ще одну таку ж. А далі ще одну. Вже зараз там велосипедна парковка на 30 двоколісних.

Співробітники каналу не бояться за свої ровери, бо у вестибюлі є завжди охоронці, які за ними приглядають  через скляні двері.

Тож якщо надумаєте зробити біля свого магазину велосиденку парковку, то краще не робити взагалі, ніж абияк. А якщо знайдеться меценат, який вирішить все місто обставити велопарковками, то краще не викидати гроші на вітер.