Закарпаття очима київських журналістів

Тетяна Літераті  26 мая 2012 11:16  42313113 213486

Зачастили до нас столичні журналісти, зачастили... Приїхали, познімали, здійняли галас. І все, здається, тільки для того, аби ми самі ж подивилися й потім довго це обговорювали. До прикладу, проект ТРК «Ера» «Країна онлайн» до Ужгорода привезла одна з редакторів цього каналу й моя добра подруга Айна Бадалова. Дуже вже хотілося їй показати всій Україні місто, в якому виросла і яке дуже любить. А позаяк у Києві вона вже давно всім продзижчала вуха про сакури, фестивалі вина, замок і вузенькі вулички, знімальна група пожертвувала своїми законними першотравневими вихідними й приїхала сюди.
Цікаво було послухати, як люди, котрі ніколи не бували на Закарпатті, його охарактеризують. Перше враження, звісно, «Ох, які гори!», друге (це вже після зйомок на фестивалі вина)  – «Ми ще ніколи в житті не бачили такої величезної п’янки!», третє – «Оце цигани? Ого!». Сакури в цьому переліку вже нікого не цікавили, куди більше вразили величезні бутони магнолій, близькість до кордону, коньяк і вечірній Уж.
Після кількох днів перебування в нашому обласному центрі київські журналісти сказали, що залюбки б тут залишилися, а ще зізналися, що в нас зовсім не відчувається провінційність, навіть навпаки – якось все аж надто по-іншому. Звісно, почути таке було приємно. Кому ж не хороше, коли хвалять їхній дім?
І от другий свіжий приклад – проект «Нового каналу» «Ревізор». З його творцями мені спілкуватися не довелося, тож дізнатися, чи були вони так само приємно вражені Закарпаттям, не маю змоги. У самій же програмі, яку нині смакують усі, кому не лінь, на самому початку можна почути слова Ольги Фреймут: «Ми перебуваємо у справжньому потойбіччі». Якось трохи моторошно, бо незрозуміло: ведуча мала на увазі «по той бік Карпат» чи справді угледіла в нас такі кардинальні відмінності від решти України?
Що цікаво: чимало опитаних мною людей не побачило нічого хорошого ні в досить хвалебних сюжетах «Країни онлайн», ані в доволі критичних розвідках «Ревізора». Бо ми, закарпатці, вже якось звикли до того, що наш край постійно возвеличують, тому похвала першої програми нічим особливим не здивувала, а критика другої здивувала, але вже неприємно.
Чула я й інші думки, мовляв, тільки в нас можуть так задоволено спостерігати за тим, як твоїх знайомих (сусідів, колег, конкурентів) критикують і виставляють в негарному світлі на всю країну, а треба ж бути патріотами, стояти за своїх горою і так далі, і таке інше...
Може, й так, але годі вже жити в рожевих окулярах, тішачи себе тим, що туристи від нашого краю просто до тями від щастя не приходять. Природною красою і архітектурними цінностями, які поволі руйнуються від бездоглядності, ми свого статусу унікального куточка України не утримаємо. Потрібно дещо більше, ніж просто усвідомлення того, що живемо на прекрасній і дуже перспективній землі. Самокритика, самоповага, самовдосконалення і ще багато різних «само», які говорять про те, що кожен із нас повинен почати з самого себе. Скажете: зависока планка? Зовсім ні, бо, якщо хочемо жити в унікальному місці, маємо самі бути унікальними.

Оставить комментарий

Комментаторы, которые будут допускать в своих комментариях оскорбления в отношении других участников дискуссии, будут забанены модератором без каких либо предупреждений и объяснений. Также данные о таких пользователях могут быть переданы правоохранительным органам, если от них поступил соответствующий запрос. В комментарии запрещено добавлять ссылки и рекламные сообщения!

Комментарии (2)

Рита  27.05.12 16:24

Были сегодня в Лумшорах. Погуляли к водопаду, дети проголодались,зашли в Колыбу по-обедать. Разговорились со знакомым официантом. Жаловался , что туристов все меньше и меньше, хотя это известное закарпатское дестинейшн. Даже в прошлом году автобусы были каждый день. Сейчас раз не в каждую неделю. Сказать честно, я тоже там буду в следующий раз не скоро..., несмотря на природу, воздух и оч вкусную картошку, шашлык, форель и хорошее обслуживание. Дороги с поворота на Лумшоры просто нету, даже на джипе проехать тяжело. Тут, Владимир, даже наш русинский юмор не помогает. Просто стыдно перед отважившимися приехать, еще встречающимися, одиночными туристами.


Владимир  26.05.12 11:30

Пропоную нашій телегрупі зробити передачу "Ревізор" в квартирі чи в будинку Ольги Фреймут!Частково критика щодо "Деци у нотаря" справедлива,це брудні газові плити.Пил на деревяних конструкціях може бути будь у кого.О.Фреймут не розуміє наш русинський гумор, маю на увазі "кладовище" в дворі закладу.Но мы ся не сердиме,у них своє, у нас своє!Деца была,є тай буде, а порядок пан газда вчинит.

Всего комментариев 2
]]>