Петро Скунць: Розтрощене свято / Блог редакції Uzhgorod.in / Блоги / UZHGOROD.in - Закарпатский информационно-деловой портал

Петро Скунць: Розтрощене свято

Uzhgorod.in  7 января 2018 02:05  150169051 0170662

Хто б що не казав, а ми таки багатий народ. Бо хто, як не ми, запросить до багатого столу, коли зі статків – прожитковий мінімум, у кого, як не у нас, брат за брата, сват за свата, а кум за кума? У якій країні настільки масово із нічого роблять щось, так глибинно вкорінивши слово «handmade» у все, що зроблене своїми руками?

А тепер у нас два Різдва, офіційно. І це ще одне багатство.

Хоча Різдво 25 грудня вірники західного обряду й так святкували, Україна тепер — одна з п’яти країн, де християни офіційно святкують Різдво двічі.

І це прекрасно. Бо ще не так давно нас відлучали і від Різдва, і від коляди, і від церкви, власне, нас просто позбавляли Господа. 

Кінч М. Коляда на Верховині

На фото – картина М.Кінча «Коляда на Верховині»

Колядувати для нас, дітваків, було ділом святим, але й не без практичного інтересу: це була єдина за весь рік нагода заро­бити копійчину. Тож готувалися ми заздалегідь: виготовляли звізду або, за допомогою старших, вертеп (міні-церкву), розподіляли ролі (мені випадала завжди роль пастиря), а як тільки з’являлася в небі Віфлеємська (перша) зоря, вирушали в народ. Платили нам тільки копійками, найчастіше — мідними. Гроші то ще були дохрущовські (один карбованець зго­дом перетворився в 10 копійок, а 10 копійок — у копійку), але для нас і то був капітал. Нас було в коляді п’ятеро, при розподілі за­робленого залишався кожному мізер, а все-таки свої, непідконтрольні батькам гроші.

Коли ми дійшли до хати на­шої вчительки початкової школи, довго вагалися, чи проситися до неї «дом повеселити». Вчителька мусила бути за тодішніми норма­ми атеїсткою. Але жадібність узя­ла гору, до того ж ми в «ансамблі» мали рідного брата її чоловіка, що блискуче грав роль цигана.

Ми зійшли на ґанок, почали ри­туальне дійство, та світло в будин­ку раптом погасло. Коли вже дума­ли йти собі, двері розчах­нулися і на порозі з’явився чо­ловік учительки — начальник Міжгірського фінвідділу. Його брат Іван про всяк випадок заховався за наші спини, а начальник тицьнув мені в руку паперову де­сятку (не копійки!) і майже пошепки попросив:

— Беріть, хлопці, лише не колядуй­те.

І хоч ми були ще зовсім шмар­качами, зрозуміли: боїться сусідів, можуть «клепнути» на роботу.

Успіх нам додав запалу, і ми вирішили йти в Міжгір’я, щоб по­колядувати у першого секретаря райкому.

Вже майже підійшли до цент­ральної вулиці, розмірковуючи, як би не напоротися на гнів «столич­них» конкурентів, — але біда прий­шла з іншого боку. Нас перестрів міліцішта, вихопив звізду, розтро­щив і завернув коляду назад.

Після цього ми сумно розділили гроші і розбрелися по домів­ках. Свято тривало. Але в душі вже його не було.

04.01.2003

Uzhgorod.in нагадує про розпочате опитування. Отже, як ви вважаєте, Різдво варто відзначати...

- 7-го січня?

- 25-го грудня?

- Залишити усе без змін?


Оставить комментарий

Комментаторы, которые будут допускать в своих комментариях оскорбления в отношении других участников дискуссии, будут забанены модератором без каких либо предупреждений и объяснений. Также данные о таких пользователях могут быть переданы правоохранительным органам, если от них поступил соответствующий запрос. В комментарии запрещено добавлять ссылки и рекламные сообщения!

Комментариев нет