Місяць після «мукачівської стрілянини»: Закарпаття чекає змін

Uzhgorod.in  19 августа 2015 10:30  206104868 0105904

Інформаційна агенція Укрінформ оприлюднила матеріал із коментарями про резонансні події в Мукачеві. Точніше, про те, що відбувається після інциденту, котрий спровокував доволі відчутні зміни в регіоні. Матеріал - вашій увазі:

"Завдяки липневим подіям Закарпаття перетворилося із спокійного, тихого, провінційного регіону, що живе злагодженим життям, на мало не ще одну «гарячу точку» країни. За тиждень край вже мав імідж «української сицилії», де буцімто усі від малого до старого возять контрабанду, а покривають їх місцеві клани, що захопили владу, так би мовити, по вертикалі й горизонталі. Ще за два тижні після стрілянини в області з'явився новий очільник - Геннадій Москаль, його «третій прихід» перекроїв місцевий політикум.

Чи змінилися настрої у населення регіону? Намагалася з`ясувати це у вчених, громадських активістів, журналістів Закарпаття.

Загальна думка така: добре, що підняли питання контрабанди, запустили реформу поліції. У те, що липневі події погано вплинуть на імідж Закарпаття, не вірять: все забудеться, туристи як їздили, так і їздитимуть. Дехто, навпаки, вважає ту стрілянину добрим поштовхом для реформ.

Але є й скепсис: особливих проривів нової влади допоки не бачать. Так, показово арештовують фури на кордоні, але жодних чисток на митниці. Чи, принаймні, люди про них не знають. Народ чекав на покарання очільника обласної міліції, а його, -- о, парадокс! - підвищують... Загальну думку висловив соціолог: у закарпатців є відчуття, що вони їдуть на автобусі - і поняття не мають, де він зупиниться. А до того ж, цей автобус ще й постійно ламається…

«Надіємось, що Європа не дасть новій закарпатській владі «злити» питання контрабанди»

Cергій Федака, історик, професор УжНУ:

-- Події так званої «мукачівської стрілянини» спричинили в області суспільний резонанс, якого тут давно вже не було. Один із найважливіших здобутків усієї цієї історії - почав переформатовуватися політикум. Угруповання Балоги (Віктор Балога, народний депутат, мажоритарник, йшов від партії Блок Петра Порошенка - ред.) тіснять з усіх сторін, в регіоні додалися інші, нові важелі впливу. Борються з контрабандою... Постійно звітують про заарештовані фури, в основному, з сигаретами. Для простих закарпатців ця боротьба виливається хіба що у великі черги на кордоні. А взагалі - швидких перемін на краще ніхто не очікує, усі розуміють масштаб проблеми.

Із негативів - на початку розвитку «мукачівська історія» трохи струсонула турсезон, але буквально за тиждень потік туристів відновився. Й зараз він не зменшився. Також багато говорять про поганий імідж, який буцімто заробило собі Закарпаття в цій історії… Ну то ми вже не раз так прославилися, дякуючи, до речі, тому ж таки Мукачеву (це відомі «мукачівські вибори» 2004 року). Хоча як показує практика, цей зіпсований імідж Мукачева в народі швидко забувається.

Я особисто в ситуації, що склалася, бачу тільки позитив: піднялося наверх багато суспільних питань. Тепер завдання їх вирішити. Головне, звісно, проблему з контрабандою - слід поруйнувати ті корумповані зв'язки, що були встановлені роками між митниками, силовиками та чиновниками. На разі бачимо, що Європа підключилася до цього (це й арешти контрабандного товару на румунському та словацькому кордонах, й арешти митників на угорському) - тому, маю надію, такі дії наших сусідів не дозволять «злити» це питання закарпатській владі. Проблему контрабанди будуть змушені вирішити - й нові корупційні схеми та контрабандні коридори не будуть відновлені.

 «Місяць гучних заяв після «мукачівської стрілянини» завдав Закарпаттю більше шкоди, ніж сама стрілянина»

Наталя Зотова, закарпатський журналіст, аналітик, освітлювала «мукачівську стрілянину» в ЗМІ: 

-- Життя закарпатців на побутовому рівні не змінилося - не тільки через місяць після мукачівський подій, а й власне, в день самої стрілянини 11 липня. Тоді була певна стурбованість, хоча люди продовжували ходити по місту, купувати продукти на ринку, пити каву в кав'ярнях - хіба що телефонували рідним та знайомим, аби звіритися, чи все гаразд. В ту суботу ніхто не тікав та не ховався по хатах. Стурбованість була до першого виходу новин: як тільки люди дізналися, що ця стрілянина - «розбірки» бійців «Правого сектору» із людьми Ланя та міліцією, заспокоїлися.

Якщо брати зріз життя мукачівців за місяць по тих подіях - маємо той же спокій на побутовому рівні. Зросла хіба що роздратованість через надмір заяв нової влади, подеколи незрозумілих. Навіщо, наприклад, ославлювати Закарпаття на весь світ - як регіон контрабандистів та бандитів, де можуть  влаштувати стрілянину серед білого дня у мирному місті? Знову ж таки заяви на кшталт «не возіть контрабанду, бо зловимо на місці й відправимо в АТО» - це що, новий метод боротьби із контрабандою?...

На мою думку, цей місяць гучних заяв нової влади після «мукачівської стрілянини» завдав Закарпаттю більше шкоди, аніж безпосередньо події 11 липня. 

Зараз люди уважно спостерігають, як діє влада. Багато незрозумілого. З приходом Геннадія Москаля закарпатці мали надію на те, що буде покарано ключових посадовців у міліції та прикордонній службі. Але бачать натомість, що їх - так, звільнили, -- але з підвищенням (це стосується головного міліціонера Закарпатської області Сергія Шаранича, який після стрілянини 11 липня був призначений в центральний апарат УМВС, та Андрія Панченка, очільника Мукачівського прикордонного загону, якого звільнено тиджень назад й привселюдно пообіцяно підвищення - ред.) Простому народу може здатися, що усі кадрові ротації в області - це просто усунення політичних конкурентів, спроба позбутися влади кланів у регіоні. Новий очільник області заявив, що при владі не повинно бути представників колишньої СДПУ(о), Партії Регіонів, Єдиного центру - й діє відповідно. Але, зрештою, він не ліквідує систему, а бореться з політичними конкурентами. Багато закарпатців негативно ставляться до нових посадовців, яких називають «людьми Москаля» - невже Закарпаття таке бідне на кадри?

Один із плюсів усієї цієї ситуації - те, що почали публічно обговорювати проблеми контрабанди в краї. Прорвало такий собі великий закарпатський гнійник. Але якщо продовжити метафору, гній вийшов назовні, але за лікування ніхто не береться. Пройшов місяць. За цей час - жодних чисток на митниці. Тим часом, сусіди-угорці звільнили та арештували на час слідства 18 митників та трьох цивільних осіб з пункту пропуску «Загонь», підозрюваних у міждержавній контрабанді, а також юриста, що відкрив з півсотні фіктивних фірм, за допомогою яких здійснювалася контрабанда. А на сусідньому з нашого боку пункті пропуску «Чоп» - тиша… Подібних арештів не відбулося. Те ж саме стосується нарколабораторії, яку викрили в селі під Мукачевом в ті ж дні в середині липня. Невідомо нічого про результат розслідування. Невже справу «злили»? Я давала запити в місцеве СБУ - відповіли, що не їхня компетенція. Чекаю на відповідь із Києва.

«Те, що стрілянина трапилася саме в Мукачеві - очікувано. Якби  в іншому місті - закарпатці стривожилися б»

Роман Офіцинський, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Ужгородського національного університету:

-- Промайнув лише місяць, а резонансні події 11 липня виглядають наче давня історія. Навіть в електронній енциклопедії "Вікіпедія" встигли з'явитися обширні статті двома мовами: українською "Стрілянина в Мукачевому" і російською "Противостояние в Мукачеве". У підсумку бачимо політичний землетрус, одначе регіонального масштабу, хоча були задіяні загальнодержавні гравці. Під інформаційним тиском, а точніше під впливом вкрай суперечливих повідомлень та інтерпретацій тих подій, суспільство розділилося на декілька груп, що симпатизували тим чи іншим дійовим особам збройного конфлікту. Проявилися ментальні особливості Закарпаття, котрому притаманна героїзація опришківської та національно-визвольної традиції, зокрема періоду Карпатської України чи карпатських рейдів УПА. А несподівані та кардинальні кадрові перестановки у важливих державних органах викликали певний суспільний ентузіазм, сподівання, що "Весілля в Малинівці" нарешті закінчиться, і край увійде в русло трудових буднів, хоча б невеликих економічних здобутків.

Особливого негативу в суспільство ці події не принесли. Ми маємо стійкий імунітет від негативних наслідків будь-яких катаклізмів: і політичних, і природних… Те, що зауважене трапилося саме в Мукачеві, для всіх є закономірним, очікуваним. Адже за останні два десятиліття Мукачево пережило не одну надзвичайну подію, як свого часу десь на Сицилії чи в Чикаго… От якби подібне відбулося в Ужгороді, Хусті чи в Рахові, то в очах пересічних закарпатців виглядало б справді аномально й тривожно.

Зараз поступово проходить санація, оздоровлення виконавчої влади краю. Закарпаття прокинулося наче після летаргічного сну і переживає катарсис. На денне світло виставлено низку проблем, обговорити і вирішити котрі раніше не спадало на гадку. У цьому контексті контрабандна тематика є вторинною. На чільному місці стоїть питання руба: Україна є конкурентною демократією чи ситуативним союзом удільних князів? Коли в політичну оренду якому-небудь грошовитому клану здаються адміністративні одиниці, то неминуче відлунить "кримський сценарій" чи розіграють "сепаратистську карту". Сподіваюся, що після подій у Мукачеві 11 липня українська владна верхівка зробила належні висновки.

На разі найскладнішим завданням для державної влади на Закарпатті є проведення найближчих місцевих виборів за високими міжнародними електоральним стандартами. Суспільство чекає з нетерпінням, коли чесність і справедливість втратять статус декларативних гасел і стануть нормами політичної буденності. Для цього потрібні вольові технократичні кроки на випередження можливих фальсифікацій. Довіра до влади зросте, коли замість епатажних струсів повітря, люди щодня бачитимуть маленькі перемоги: новобудови, якісні ремонти комунікацій, громадських будівель, скорочення адмінапарату тощо.

Не потрібно зациклюватися, а продукувати креатив. Наприклад, навіщо Україні даремно витрачати стільки ресурсів на подвійний контроль за переміщеннями через кордон з Європейським Союзом? Чи не логічно було б усунути дублювання, обійтись мінімальним представництвом українських митників і прикордонників у спільних структурах з європейськими партнерами? Тоді й так вторинна проблема контрабанди взагалі опиниться на задвірках суспільного інтересу не тільки на Закарпатті, але й на Буковині, Галичині, Волині.

«До Москаля люди йдуть, як до царя»

Борис Кондратюк, громадський активіст, організація «Закарпатська громада»:

-- В основному після «мукачівської стрілянини» суспільство майже не змінилося. Більшість закарпатців як цікавилися особистим життям, щоб б смачненького попоїсти -- так і продовжують. Щодо оновлення влади, не можна на разі говорити, що нові чиновники є альтернативою групи Балоги. Взагалі, щодо мукачівської групи впливу, то, мені здається, вона ще візьме вдалий реванш. Взамін на Закарпатті реанімуються колишні регіонали, що може тільки погіршити ситуацію. Сьогоднішня зміна керівництва -- це не перезавантаження влади, чого вимагає суспільство, а "перетасування колоди карт". Бентежить, що до нового голови ОДА люди йдуть, як до царя. Як громадський активіст я б радив новим очільникам займатися державним управлінням, а не одночасно з цим використовувати адмінресурс у підготовці до виборів. Це обурює людей і поступово переросте в мітинги, які стануть перед виборами дедалі актуальнішими...Є закони Україниі, і їх потрібно виконувати - ось основне очікування закарпатців після мукачівських подій місячної давності.

 «У закарпатців є відчуття, що ми їдемо на автобусі, й не знаємо, в якому напрямку. Ще й до того, він постійно ламається»

Маріанна Колодій, соціолог:

-- Тривога іще залишається. Чому? Тому що не було розставлено остаточних акцентів. Людям так і не пояснили, що, власне, сталося, хто в цьому винен, чому винних не покарано… Отож, залишається загроза, що в тихому провінційному містечку серед білого дня біля мого будинку можуть знову почати стріляти. Бентежить, що ніхто з простих людей в такій ситуації не може гарантувати своєї ж безпеки. Нема впевненості, що таке не повториться.

Міліція після цих подій втратила довіру закарпатського народу остаточно. Якщо раніше ще була якась надія, що міліція може захистити в якомусь крайньому випадку, то під час цих подій люди зрозуміли, що така міліція не захистить. Тому добре, що розпочали «поліцейську» реформу на Закарпатті. Якщо цей етап буде пройдено належним чином, то для суспільства зміна міліції буде одним із плюсів, які привнесла  «мукачівська стрілянина». 

Другий великий результат «мукачівської стрілянини» - боротьба із контрабандою. Перш за все, треба роз'яснити, кого ж вважати, власне, контрабандистами.

Населення Закарпаття споконвіку живе на прикордонній території, й у багатьох жителів поняття кордонів розмите: ось тут в моєму саду - яблуні, а ось там, в кінці, ростуть груші, але то вже за кордоном. Інший момент: завжди і всюди населення, що проживає на прикордонних територіях, на цьому заробляло. У всі часи й епохи, у всіх країнах. Закарпаття - не виняток. І не слід усій країні називати нас «контрабандистами», бо такі ж контрабандисти - галичан, які роблять те ж саме на кордні з Польшею. Ми отримали імідж краю якихось гангстерів, де поголовно порушують закон, беруть особистий зиск з державних кордонів. Це насправді не так. Бо за рахунок того, що закарпатець купить в Угорщині кіло помідорів чи персиків - й перепродасть тут дорожче, виживає в умовах постійного безробіття в краї він і його сім'я. Й він при цьому купує якісь товари в Україні - тобто, підтримує економіку. Для усіх закарпатців, що заробляють таким човниковим перевезенням товарів через кордон, цей заробіток є тимчасовим, люди намагаються створити собі якусь економічну базу, щоб заробити на будинок, на бізнес, з якого далі житиме його сім'я, на навчання дітям. Цим займається біля 10 % населення. Якби в краї були створені робочі місця - люди б не їздиди двічі-тричі за день через кордон з тими помідорами чи 10 пачками сигарет.

Інша справа, що в суспільстві не уявляли масштабів контрабанди в краї. Народ зрозумів, що  в той час, коли він провозить 10 пачок прихованих сигарет, хтось переганяє 10 фур підакцизної продукції. Звісно, така контрабанда є загрозою для країни. Бо це не заробіток для однієї сім'ї, це корупційні схеми міждержавного масштабу.

Але я вважаю, що несправедливо ставити таке кліше на Закарпаття - «край контрабандистів».

Ну й третій «подарунок» суспільству від подій 11 липня - це зміна влади. За нею уважною слідкують. Як діяти чиновникам, щоб виправдати надії? Перше, що вимагається - відкритість. Залучайте активістів, влаштовуйте круглі столи: тоді суспільство буде бачити, що влада робить. Роз'яснюйте людям проблеми, звітуйте про роботу - тоді не буде версій, побрехеньок, істерії в соцмережах. Друге - фаховість. Для того, аби стабілізувати суспільство на Закарпатті дива не потрібно. Хай чиновники просто дотримуються посадових інструкцій та діють в рамках закону. І ще - говорити потрібно людям, що ми робимо, куди ми йдемо. Бо у закарпатців останнім часом є таке відчуття, що ми їдемо на автобусі, й самі не знаємо, до якої зупинки та в якому напрямку. Ще й до того, цей автобус постійно ламається…

Тетяна Когутич, Мукачево. Спеціально для Укрінформу".

Оставить комментарий

Комментаторы, которые будут допускать в своих комментариях оскорбления в отношении других участников дискуссии, будут забанены модератором без каких либо предупреждений и объяснений. Также данные о таких пользователях могут быть переданы правоохранительным органам, если от них поступил соответствующий запрос. В комментарии запрещено добавлять ссылки и рекламные сообщения!

Комментариев нет
]]>