Рік на небі: перший Ангел Небесного батальйону

Минув рік… 14 червня 2014 року ворожа снайперська куля поцілила і забрала життя у 19-річного життєрадісного берегівчанина Роланда Поповича… Я пам’ятаю шок, пам’ятаю розпач і багато сліз… Тоді Закарпаття відчуло біль війни… Хоча раніше, наприкінці весни, ще до оголошення так званого АТО, на Сході загинув закарпатець Борис Середа … 

 Пам’ятаю звістку про збитий літак і про 49 Ангелів, які повернулися на небо.. А згодом… Про нашого Роланда… Тоді ми ще не знали, скільки втрат понесе Закарпаття…

16 червня Берегово провело свого Героя в останню дорогу… Плакало не тільки Берегово, ридало Закарпаття…  Наш край відчув, на скільки близько ця війна… Відчув на собі її холодний подих…

А 17 червня 2014 Срібну Землю сколихнула ще одна страшна звістка про загибель трьох закарпатських Героїв – під Щастям на Луганщині: Сашко Попадинець, Сергій Мартин та Михайло Куля… Як тепер пам’ятаю той свій стан, заціпеніння і просто неможливість, неспроможність працювати…

День сліз… 21 червня 2014 – Ужгород нових часів не бачив такого: як труни загиблих у війні несуть центром. Перехожі городяни схиляли голови… Пам’ятаю як проводжали Їх, пам’ятаю як зомліла. Пам’ятаю, як на Пагорбі слави під час урочистого салютування із автоматів, ледь чуючи землю під ногами, знайшла точку опори… Сльози не дозволяли навіть дихати… Тоді я подумала, що опираюся на дерево. Прямуючи покласти квіти, обернулася… І зрозуміла: весь цей час мене стримував один із військових трагічної варти… І слова не сказав, просто тримав, поки я плакала… 

 
 Тоді я ще не знала, скількох забере ця війна… Не знала, що ця клята війна стане персоніфікованою, особистою трагедією… Не знала, КОГО забере…

Навіть не підозрювала, що доведеться створити "Насумніший список Закарпаття"… Бо інакше просто не могла. Їх мають пам’ятати… Кожне ім’я із цього списку – особиста трагедія. Кожне – історія… Сльози і розпач. Цвіт нації. Справжні Чоловіки. Ті, що повернулися на рідну землю назавжди. Вони загинули, аби ми жили.

Ангели Небесного Батальйону… Ви тримаєте нам небо, там згори… Вічна Вам пам’ять, шана і подяка! Співчуття рідним і близьким… Це наша спільна трагедія, наше спільне горе… Низький уклін за подвиги… Подяка за мирне небо тут, на рідному Закарпатті… Не забудемо, не пробачимо… Я пам’ятатиму… Рік минув, а досі не віриться.. І сльози ще не висохли… Рани не загоїлися…. 

 Спіть спокійно, Ангели..  

 Герої не вмирають!