Захистись від хуліганів

Наталія Тернавська  31 мая 2012 21:31  39913642 314061

Повертатися бли­зько півночі тем­ни­ми (темними-пре­тем­ними) ужгородськими вулицями пішки додому – екстрим подекуди нічим не гірший, ніж аналогічна прогулянка густим гірським лісом без ліхтарика безмісячної ночі. Принаймні відчуття часом дуже схожі.
Проходячи повз деякі міські зарості чи специфічні зони (переважно в районі цілодобових генделиків та абецешок), так і очікуєш нападу якогось дикого «звіра». Часом вони, ці «звірі», о 1-й чи 2-й ночі, повертаються з дискотеки й своє повернення супроводжують гучними гортанними сигналами та інвективною лексикою. Іноді переходять на нестримний регіт, і тоді десятки стомлених тіл у бетонних комірках джунглів Нового району здригаються, враз виринаючи зі своїх 3-х снів.
Розбити пляшку об огорожу чи па­м’ятник, загасити цигарку об скульптуру на перилах, розкреслити кілька фраз у не надто високому стилі на фасаді історичної будівлі, принизити, вдарити зустрічного пішохода, зірвати шапку з голови – для когось це улюблена розвага, справа, що приносить задоволення, утвердження впевненості в собі та відчуття свободи. Стиль життя? Спосіб існування?..
На автобусній зупинці в Діловому, із купою наплічників, невимовно втомлені після пройдених 50 кілометрів, очікуємо на автобус у напрямку Ужгорода. Ватага місцевих підлітків із пляшками пива в руках прогулюється поряд, голосно лаючись триповерховою нецензурщиною. Вигуки, вальяжна хода, кілька оцінних поглядів. Проходять далі. За кілька хвилин металева конструкція зупинки здригається від запущеного здаля каменя...
Двоє рахівських старшокласників півночі не дають заснути в наметах, вимагаючи спершу 20 гривень на самогон, а потім – скласти їм компанію... Агресивні й сміливі від випитого вже раніше, вони шукають екстриму. У рукавах ножі й «розочки» зі спустошених перед тим пляшок...
Маленька, напевне, 6-річна дівчинка поблизу магазину у передмісті Ужгорода пильно вдивляється мені в очі. Спершу шукаю в них звичну дитячу допитливість та наївність, але ні – це очі маленького вовченяти. Дівча продовжує свердлити мене поглядом, він не просто колючий, а викличний, агресивний. Повільно підступає, не зводячи погляду, її захоплює цей очний поєдинок, ця гра: руки в боки, зі скривленою посмішкою, із загрозливою насмішкою повільно просувається в мій бік – так, наче готова при найменшій нагоді застосувати проти мене фізичну (!) силу... Її батько підходить до нас із фразою «Молодьож, дайте 2 гривні на мінералку». Омріяною «мінералкою» від нього вже й так тхне добряче...
Що болить цим людям? Що змусило їх поводитися саме так? Чому вони хочуть жити саме так і чи хочуть?.. Рідко замислюєшося про це в ситуаціях, коли доводиться стикатися з таким контингентом. Зазвичай у хвилини таких «рандеву» ми схильні відчувати агресію, зневагу, презирство, злість, ненависть (залежно від ступеня близькості контакту-зіткнення). І майже ніколи – співчуття. І вже точно ніколи – розуміння.
Як можна з розумінням поставитися до озлобленості й агресивності? Це надзвичайно важко. Напевне, так само, як і впіймати себе на думці, що, спонтанно реагуючи аналогічними емоціями у відповідь, стаємо дзеркальним відбитком несимпатичних нам персонажів. Замислюючись над можливими причинами їхньої девіантної поведінки, припускаючи думку про нещасливе дитинство, проблеми в сім’ї, нерозділене кохання, несповнені мрії, безвихідь і закомплексованість, – інстинктивно впускаємо в себе відчуття поблажливості й розуміння.
І... хулігани проходять далі. Дивно, але, виявляється, заміна внутрішньої напруги на співчуття – це дієвіший спосіб захисту від хуліганів, ніж газовий балончик.

Оставить комментарий

Комментаторы, которые будут допускать в своих комментариях оскорбления в отношении других участников дискуссии, будут забанены модератором без каких либо предупреждений и объяснений. Также данные о таких пользователях могут быть переданы правоохранительным органам, если от них поступил соответствующий запрос. В комментарии запрещено добавлять ссылки и рекламные сообщения!

Комментарии (3)

Свідома громадянка  04.06.12 11:04

Шановна Наталю! Вам хтось колись вдало збрехав, шо ви вмієте писати і ви на це купились...Будь ласка, не тероризуйте більше читачів своїми текстами...Наперед вдячна.


CNTW  01.06.12 8:26

Це наслідок неконтрольованої демократії і потрурання "правам людини" при низькій моралі і культури поведінки. Поки у людей відсутні самоконтроль і самооцінка за вищими мірками, це зло прийдеться терпіти. Але треба з ним і боротися. І не зусиллями окремих порядних людей, а організованим протестом проти насаджання агресії з екранів телевізорів і комп'ютерів та пропагандою здорового способу життя і нових цінностей. Енергія молодих людей має мати вихід, тут нічого не зробиш, але її треба спрямувати у конструктивне русло - спорт, мандрівки, художня творчість і таке інше.


Галина  31.05.12 23:33

Наталю, ти інтуїтивно знайшла відповідь на свої ж запитання.
1. Таких "недобрих" є повно в різних країнах. У нас просто свої, тому й болить більше. Але ти ж не ТАКА і друзі твої не ТАКІ. Так що все гаразд - баланс!
2. Хоч ми й називаємо себе людьми - в нас багато звірячого. (В найкращому розумінні слова.) Агресія може породити тільки агресію.А от стриманий (Не вкинутий в кров адреналін) допомагає гідно протистояти злу.
3. Ви прийшли з гір, збагатилися ї енергією, очистилися врешті-решт. Не дозволяй так швидко урбанізму зруйнувати набуте.

Всего комментариев 3
]]>