Як полюбити сусідку Росію?

Лариса Романюк   10 июля 2012 12:02  37416279 716766

Питання, яке винесене в заголовок, не таке вже й незначне, як може здатися на перший погляд. Добрий сусід – це таки великий скарб. Тут можна згадати українські прислів’я та класиків, ба навіть історії з життя радянських комуналок, які добре ілюструють, як непорозуміння із сусідами можуть попсувати кров, майно і нерви. А от якщо сусід намагається довести, що він тобі брат, та ще й старший, і силується з висоти своєї домінанти вчити тебе жити, час від часу поривається навести порядок у твоїй же оселі і ніяк не хоче повірити, що ти вже давно самостійний – це вже серйозна проблема і майже вічна незлагода.

Сусідів нашої держави я для себе чомусь ділю на дві групи: Росія і всі інші. Якщо «всіх інших» мені полюбити нескладно, а декого навіть легко й приємно, то з наступницею колишніх імперій – все набагато заплутаніше. Як представниця покоління, яке встигло трохи пожити в СРСР, я пам’ятаю і про старшого брата, і про велику могуть російської мови, і про Москву-столицю: десь там, на периферії пам’яті, це все тихенько припадає пилом.
Єдине, що залишилося на згадку про той час, – це російська мова. Колись у зросійщеному Києві мені довелося вчитися читати саме з азбуки, а не з букваря, бо найближча школа з українською мовою викладання була таки дуже далеко. Коли ми повернулися на Закарпаття, спілкувалася українською, а от думала тривалий час «чиста па-русски». Сьогодні ж мені переважно важко згадати, якою з цих двох мов я читала книгу чи дивилася фільм. Втім така дещиця російського ніяк не допомагає мені визначитися з почуттями до цієї держави. Коли читаю Толстого, Достоєвського чи Пастернака – люблю Росію, згадаю кропітку працю російських вчених, винахідників і першовідкривачів – захоплююся цією країною і її дітьми.
Але як чую черговий перл, що народжується в надрах Кремля, про українську мову, утиски етнічних росіян, статус Криму чи Другу світову війну, – потрошку починаю сусідів недолюблювати. Ну, а як згадаю про те, скільки росіяни створили в себе українськомовних шкіл, що зробили з бібліотекою української літератури в Москві та як «дотепно» жартують зі смішних хохлів у різносортних комік-шоу – взагалі не вірю, що найближчим часом у нас можуть скластися дружні стосунки.

Для прикладу, коли польські радіожурналісти невдало пожарту­вали над українськими жінками, то дістали таку дозу обурення від своїх же, що одразу кинулися просити вибачення, але, як наслідок, роботу все одно втратили. Оце, я розумію, добрі сусіди, які цінують наші непогані стосунки та готові працювати на їх розвиток. Уявити, аби щось подібне сталося в Росії, просто не можу. Саме тому, незважаючи на непросте спільне минуле України й Польщі, останній симпатизувати досить легко. А Росію ж ніяк не вдається навіть просто розгледіти за постійною завісою політиканства й зверхності.

Тож наразі, коли йдеться про наші взаємини з федерацією, мені часто згадується давнє українське прислів’я: пусти сусіда в хату – сам підеш у сусіди.

Оставить комментарий

Комментаторы, которые будут допускать в своих комментариях оскорбления в отношении других участников дискуссии, будут забанены модератором без каких либо предупреждений и объяснений. Также данные о таких пользователях могут быть переданы правоохранительным органам, если от них поступил соответствующий запрос. В комментарии запрещено добавлять ссылки и рекламные сообщения!

Комментарии (7)

Александр  19.07.12 13:53

Заработать деньги на том, что говорить, что соседи Вас грабят и унижают, по меньшей мере некрасиво. Говорить, что поляки хорошие, а русские плохие и так было всегда - не разумно. Вы, как журналист, должны были, хотя-бы, учить историю. Ваша статья говорит о Вашем уязъвленном самолюбии. Может Вас чем-то обидели русские лично? Если это так, то я за них приношу Вам свои извинения. Передаю привет всем жителям Ужгорода, независимо от их национальности. Ужгород самый красивый город в мире и не надо ссорить его жителей.


Александр  19.07.12 13:52

Ужгород моя Родина и всегда останется моим родным городом. Когда я приезжаю в Ужгород - часто слышу русский язык, потому-что на нём общаются русские, украинцы, словаки, венгры и другие жители моего родного города. Я учил в школе русский и украинский языки и мне все равно, на каком языке читать, главное, чтобы было интересно. А то, что пишут различные "ученые", какой народ древнее, русские или украинцы, так они пишут что угодно, лишь-бы купили. Чем поджаристее "факты", тем более вероятно, что читатель купит их чтиво. Не надо, пожалуйста, пытаться рассорить русских и украинцев, мы все одна нация.


Александр  19.07.12 13:51

Кого Вы не хотите любить? Россию, с её многонациональным народом, или правительство России. Если Вам не нравится политика российского правительства, не надо говорить, что русские все плохие. В комик-шоу выступают недалекие люди, которые выдают свои шутки на потребу зрителям. Но не думайте, что эти шутки нравятся всем. Я уже не говорю о том, что и стороны украинцев звучат шутки о "кацапах". Тем не менее, русские и украинцы гораздо ближе друг к другу, чем, например, к полякам. Я сам, родом из Ужгорода, прожил в нём 20 лет, здесь у меня родные и близкие, друзья, одноклассники, могилы моих предков.


Киянка-росіянка.  17.07.12 22:28

Шановна пані Лариса! Я-дочка військового лікаря, який родом з України, а моя мама- родом з Росії.
Коли ми потрапили у Київ, почали шукати мені школу з російською мовою навчання у центрі міста, бо отримали квартиру там.Так ось, лише одна школа поблизу була з навчанням російською мовою, вона була переповнена і мені прийшлося вчитися в дуже далеко розташованій школі. Це факт, а не видумана агітка, яких ,на жаль, зараз дуже багато вигадують для аргументації причин ксенофобських настроїв. Вам я раджу не напружуватись у спробах полюбити сусідню країну, вона без Вашої любові проживе, а от та чисельна армія безробітних, яку протягом більш 20 років не можуть зменшити українські владоможці, без Росії, уви, не прогодує свої родини, які залишаються у незалежній, вільно розмовляючій рідною мовою країні. Журналісти повинні не вагатися, кого їм любити, а кого не любити, а вчити свій народ самому головному-поважати себе і усі інші народи.


Валентин  10.07.12 23:17

Ларисо, рівні засади будуть вже в новому поколінні росіян. Так само і з поляками. Старе покоління ще марить Львовом, а для молодого покоління це вже чуже місто. Їм досить того, що можна сюди їздити. Принаймі так вони мені казали.


Автор  10.07.12 22:57

Валентине, я про любов на рівних засадах пишу, а не про домострій. :)


Валентин  10.07.12 22:12

Полюбити Росію навіть дуже легко. Треба просто позбутися свого українства. Охоче приймають у свої ряди перевертнів. Їм щоб сказати "українець" треба зробити над собою зусилля, а "хохол" вживають невимушено, ніби так стоїть в паспорті. Знаю, бо прожив там 25 років. А поза тим - нормальні люди, правда, трохи неокультурені.

Всего комментариев 7
]]>