Діагноз - археолог. Розкопські замітки. Частина перша.

Аркадій Шиншинов  15 августа 2014 15:42  8476645 077537

Археолог. Професія чи діагноз. Начебто – професія. Всі, котрі дивляться на це збоку, бачать романтику, знахідки, музеї, статті в газетах, репортажі по телевізору. Заради такого, здавалось би і помахать трохи лопатою не гріх...

Приоткроєм трохи завєсу таінствєнності )))

По перше лопатою не просто покидать трохи, а коли треба, то від ранку до вечера, до дванадцятого-вісімнадцятого поту, при чому переглядаючи кожен камінчик, крихітку кераміки, кожну грудку іншого кольру, кожну нетипову зміну барви породи. За час роботи в Мішковице нами було перебрано приблизно тридцять тон породи. Подумайте двічі, хочете ви кожен вечір скрипіти спиною і мазати свіжі мозолі?

Знахідки будуть вас тішити дня три. Потім всі ці уламочки стануть рутиною, да це латен, да кельти, але де-факто це кельтський смітник. Тут вони викидали побиті горшки і іноді шось загубили. А ви то знайшли, або не знайшли...

3
=Ваш скромний автор по горло у роботі=

Навіть якшо ви щось знайшли, це ровним счотом нічого не значить, доки ви не описали, де, в якім слої породи ви то знайшли, які знахідки були ще біля того місця, як пов'язано це місце з іншими і так далі. Без цього всі ваші знахідки - сміття.

Навіть якшо ви знайдете сто кіл золота жодну премію ви не отримаєте. Ви офіційний представник держави і захищаєте її історичні цінності. Максимум, вам куплять сто грам колеги...

Фотограф на розкопках. Не обольщайтесь, у нього робота не сидіти в креслі з написом "фотограф" і чекати, шо щось знайдуть і він це сфотає. Фотограф це просто документатор. В перервах між фотографуванням кожної викопаної ямки, а то має бути досить добре сфотографовано, щоб в лабораторії могли відрізнить відтінки зміни барви на стратиграфічному зрізі, він і геодезист, і креслить, і зарисовує ситуації, і сортує знахідки, і пише контекстні листи, то така інвентура кожної себеменшої ямки...

А потім ще ввечері готує фотограми, калібрує їх до масштабу, готує до типографії, сортує весь матеріал в базу даних...

І це все в жару, дощ, сніг, вітер, грязюку. Нерідко з промоченими ногами, кашляючи, курячи промоклий тютюн і гріючись румом.

І все це в компанії таких самих придурків, з таками самими горящими очима...

І скажіть їм, шо в офісі, продаючи олівці, заробиш втроє, тебе пошлють в сраку...

Бо археолог, це не професія, це діагноз...

• • •

Копали залишки унєтіцької культури. Роботяги, шо то мали викопати, конкретно ні хера не робили, валандалися по плацу і тіко відгавкувались, шо за такі гроші жили рвати не збираються. Тоді головний технік сказав, шо всі монети, які знайдуться вони можуть залишити собі. Ентузіазм насєлєнія нє знал мєр. Копали як кроти практично всі.

Не знайшовся ні один лінивий, який би прочитав в книзі, шо унєтіцка культура ще не знала грошей.

• • •

Середньовіччя, десь тринадцяте-чотирнадцяте століття. Купа бронзових дурничок, монет, прикрас. І два-три неприкаянні придурки з детекторами, шо по ночам розкопують розмічений плац, короче, шо свинюки, і хрєн з ними шо зробиш, бо один козел ще й служить у поліції. (Да дєткі, оборотні є і в Чехії).

Шо дєлать? Пішли до найближчого магазину і з під лавок набираємо зо дві три сотні кришечок від пива...

В ночі чути було верещання детекторів і матюки. Через день вже туди ніхто не лазив.

5555555

• • •

Друзяки, що почитують мої креоси пам'ятають, шо недавно ми викопали ертруського глечика, бронзового (на фото вище). Коли його мали вибирати з ями ніяк не могли узгодити яким макаром його виймати і десь тиждень він так і залишався лежати вкритий брезентом на полі. Тоді на ньго ходили дивитися всі місцеві жителі.

Ну, вибрали його відвезли в універ і десь через таждень нас просять прочитати в неділю лекцію в місцевім клюбі саме про розкопки, тіпа люді інєрєсуються.

Зібралось на диво багато людей, десь із сто чоловік, а шо, неділя, а тут пиво і слайди показують і цікаве розказують. З трьох сел понаїхали.

Вів лекцію Янек Баржінка. І в процесі каже, мовляв, дуже рідкісна штука цей глечик, після консервації буде коштувати десь двадцять-тридцять мільйонів корун. То майже мільйон долярів.

Зал, а то майже всі ходили до нас на підробити і позирити на знахідки, занімів, потім такий тяжкий вздох і ледь чутні матюки в задніх рядах. В очах селян стояли сльози і некуплені будинки з мерседесами...

• • •

Копалося ранньбронзова місцина. Помаленьку, шоп не порушити чогось. Закривали все навечір брезентом, мо вроді якісь поховання були помічені. Брезент кріпили до землі гвіздками, десь двохсоткою. Благо цвятів таких було зо три відра, отож не жаліли.

Через пару днів буквально під поверхньою одна могила, друга, третя. Кості і черепки. Раптом один череп з огнєстєльною, тсказать діркою. Всі в шоці. Потім ще один. Разом чотири черепушки з круглими дирками.

Потім доперли - цвяхи, як їх забивали, попали точно в черепушку, тсказать контроль через 3000 років.

Могил там знайшлося десь сто вісімдесят...

9999

• • •

Прийшов якось до нас стажист, студент-археолог, весь такий трудолюбивий, в новенькому комбезіку. 

Дали йому розмірять плац невеличкий, десь метрів десять на десять. 

Той спочатку запросив нівелір, не дали, бо якраз на іншому об'єкті працювали. Потім ходив з годину примірявся, потім затовк в землю шампур (то така спиця, до котрої при розмітці шпагати прив'язують) і почав шкільним транспортиром заміряти прямий кут. На питання, шо за херньою він мається, відповів, шо а як інакше? Нагадали йому теорему Піфагора, години за дві прийшов - готово. Я вже передчував багу, тому переміряв - помилки в 10-15 см на десяти метрах. Переробив сам.

Добре, хрєн з тобою, біжи там ось якраз докопали старий колодязь, замірити, закреслити до міліметраку, вирахувати об'єм.

Як об'єм? Як, як, хрєнак, ПіЕрКвадрат на висоту...

Той стоїть, шось думає, потім каже, не, нічо не вийде, там треба висоту, а тут глибина...

Наш головний, Павел, на ньго зиркнув, каже:

- Диплом є?

- Є!

- Викинь...

• • •

Середньвіччя, трохи ренессансу.

Сам у того не був, Янек розповів.

Серед знахідок купа кераміки, перфектні куски, такі зліплювати докупи - мрія кожного лаборанта. І працювали тоді копачами компанія українців з Івано-Франківська, якісь випадкові взагалі людішки. Прочитали об'ву в газеті, шо надо копать і приїхали.

Вроді все добре, всі гребуться, ніхто не шлангує.

Ввечері Янек обходить плац, а там в кутку хлопаки висипали всі(!) кошики з черепками на одну кучу і ділять, шоп у кожного одинаково було. Вони чомусь вирішили, шо у кого менше знахідок, той отримає меншу платню, ну і шоп нікому не обідно, сіли і все поділили...

Опустім, так сказать, завєсу над концом сєй печальной сцени.)))

5

• • •

Була у нас в компанії дєвочка-гейша. Не в плохом смисле дєвочка, а дєвочка, хоча давно не дєвочка, тридцять три вже куриці, але вона, тсказать із етіх шо ЛБТГ чи як, геї, коротше. Лесбіянка, словом. При чом із активно-агресивною жізнєнною позицією, готова отстаівать свої ЛБТБГ в любому спорі.

А ще вона любить халяву, у вас в машині може завалятися прошлогодній Снікерс, то надо дать ій, вона скаже, шо Снікерси, як коньяк, с годамі тока лучче. І посмотріт благодарним гейским взглядом.

Я якось потрапив на бухаловку по поводу "ачовечертокакойзайміівипєй", вірніше я всіх порозвозив по готелям, єто у мене періодично буваєть такая почотна обязаность і прибу в кабачок, коли там вже все рішали судьбу какого-то гоміка із Гри Престолів, а Манька, ну назовьом цю дєвочку-гейшу, ну шоп нє паліть, вже приняла на грудь, ну в смислє на те місце, котороє їй без надобності, добру пляшку руму і влюбилась в місцевого крєстьяніна, которий нє преминул воспользовацца сітуацієй. Ну нє каждий же день тобі в кровать пригає пражська археоложка ще й гейша.

Коротче, пить надо в міру, а то можно потєрять орієнтацію

На ранок вона прийшла на розкопки пєчальна, і сказала, шо навєрно піде і утопиться, бо спьяну ізмєніла своей моносексуальной партньорше, но поправивши здоров'я пивком, передумала.

Ось такіє бувають в жизні коллізії...

• • •

Ще два слова за ЛГБТ Маньку.

Якось вона почала бесіду, ну як обично в свойом стілє, за свободу і всьо такоє і закінчила тим шо вони з Її моносексуальною партньоршою хотять завести бейбі. Їй резонно замєтілі, шо бейбі заводиться ісключітєльно людями з різними компасами, тоість без "етого" нікак.

Манька прочитала всім лекцію об оплодотворєніі і пожалілася, шо дорого, десь сімдесят тищ корун. Пепа її так критично оглянув і сказав, шо хрєн його зна, може і не хватить, потім чудом увєрнулся од летящого кухля з пивом і пішов скурити джойнта.

Сложно воно в етом мірє, ога...

• • •

Копали середні віки. На тій локації знаходили купу бронзи і монет. Шоп простимулювати остроглазіє, бо детектора тоді на плацу не було, пообіцяли за кожну знайдену монету дописувати преміально дві години до денної норми. Ну а позаяк на квадраті працюють четверо, то копачі подомовлялись ділитись годинами, шоп не обідно нікому. Знайшлась монетка, по пів-години кожному.

Тоді серед копачів було багато болгарів, і була там така собі Іордана, з Асеновграду, тьотка скандальна, жадібна і хитротого-єтого.

Отож підходить до мене болгарин, Златко, і каже, дивись, ща кіно буде. Вони взяли десь стару чехословацьку коруну, року 1970го, заліпили її в кусок глини і підкинули Іордані. Та, коли ту монетку помітила, чапнула і хутко сховала в кишеню. Потім почалось кіно, Іордану почав боліти живіт і вона почала стогнати, шо їй треба лікарство, і шо в лікарничці сто поцентів буде, і шо їй треба в канцелярію, короче охая і постанивая побрела в вагончик. На плацу вже всі тряслися від мовчаливого сміху. А коли Іордана вилетіла з вагончика, а за нею головний технік, котрий розлючено проревів, шо в тринадцятому сторіччі ще не було Чехословакії і нєхер його відривати від роботи гнилою козою, весь плац ржав як коні.

Тоді я і почув вперше фразу "Стара баба, разбойніца."

• • •

Ще одна сторі за болгарина Златка.

То був такий полнокровний балканський хлап, веселий, безпроблемовий.

У нас тода працювали копачами, тсказать, ліца монгольской национальності. Хрєн знає якими макаром вони потрапили в Чехію з своїх пастбіщ. Самі імена чого стоїли - Уртнассан Цыцыг, Давабатир, Сартинбатир. 

Златко собі там надибав монголочку з котрою закрутив лямур. Звали її Нара, але повне її ім'я я по трєзвяку не вимовлю. Ну і заварився, тсказать, бурний роман.

Одного для Златко прийшов до мене і питає скільки коштує в Чехіі кінь. Кажу від десяти тищ корун. Той, так посвітлів лицем і каже, а скільки буде стоїти привезти табун з Монголії? Да хрєн його зна, кажу, дофіга навєрно.

Понімаєш, тут таке діло, каже Златко, Нара говорить, шо якшо я на ній женюсь, то її батько дасть в придане сто коней...

Біда, короче, кажу, жени їх своїм ходом, Чінгісхан вже то робив, так шо історичний опит імєєца...

Коротше, нічо с тої затії в Златка не вийшло, бо не ковбой він був, а бабник.

Весело було і з тими монголами, токи пити вони не могли, два по пійсят і під стол встрєчать рассвєт. Обіцяли мені привезти яйцо динозавра з пустелі Гобі, але напевно той динозавр не дався...
Далі буде...

!10

Оставить комментарий

Комментаторы, которые будут допускать в своих комментариях оскорбления в отношении других участников дискуссии, будут забанены модератором без каких либо предупреждений и объяснений. Также данные о таких пользователях могут быть переданы правоохранительным органам, если от них поступил соответствующий запрос. В комментарии запрещено добавлять ссылки и рекламные сообщения!

Комментариев нет
]]>