Блоги

Минулого тижня українським сегментом інтернету знову прокотилася хвиля розмов про еміграцію. Мовляв, запанувала в нашій країні атмосфера загальної готовності виїхати в пошуках кращого життя.

Вот так, от слова махать. Этим термином обычно мой отец обозначал разного рода потуги - чаще всего нелепые - рационализировать, механизировать, улучшить производственный процесс, где раньше использовался ручной труд.

Архітектор, дизайнер і просто чарівна жінка – ужгородка Наталія Шталь каже: «Я люблю вкусненькое, люблю готовить, люблю, чтобы было красиво, но не люблю тратить на это больше, чем полчаса времени и совсем не запоминаю рецепты. Соберу-ка я наши кулинарные эксперименты и открытия для вдохновения!». І у рубриці «Лінивий гурман» пропонує два споріднені (використанням індички), але різні рецепти. Кожен з них можна приготувати менш, ніж за півгодини. Отже, слово кулінару!

Місто показує себе різним і по-різному. От одеситові Олександру Топілову наш Ужгород бачиться таким… Пропонуємо текст із його колонки.

Теперь их у меня осталось очень мало. Правда, и раньше было не слишком много. Друзья по facebook - это совсем другая категория. Я о личных, личностных отношениях.

Свята у ромів подекуди проходять не ординарно. Жінки з самого ранку встають, йдуть за покупками, приходять додому, починають готувати страви на персон, щонайменше, 10 оскільки зазвичай ромські родини великі. Чоловіки тим часом відпочивають або працюють, хто на роботі.

Ви знаєте, на Закарпатті, за два дні до Різдва – не повірите, зовсім не те, скільки чоловік приніс із заробітків (про це жони говорять, зазвичай, говорять перед Новим роком:) і зовсім не про сніг, мороз та невидану за останні 5 років зиму:)

Мої друзі у ФБ не дадуть збрехати - особисте і рідні - не для душевного ексгібіціонізму. Проте рік, що минув, саме цією подію залишиться в моїй пам'яті і саме цим маю намір поділитися.

Що може краще наближати святковий настрій, ніж аромат і смак імбирного печива?

Сказка, приснившаяся в канун Рождества.