«Бджілкам» би двірника

  Ще три роки тому в мікрорайоні «Посьолок», що в Перечині, було занедбане приміщення  лісокомбінату. Нині тут сплять, їдять, граються і вчаться «Бджілки» – шоста змішана група дитячого дошкільного закладу «Веселка». А займаються з невгамовними малятами не прості виховательки, а сестри-василіянки греко-католицької церкви.

  «Бджілки» виховуються дале­ченько від свого головного «вули­ка» – аж за два з половиною кі­ло­­­метри. Проїхати чи пройти до обителі сестер-василіянок і дітвори нелегко: дорога нині наче ковзанка. Перед скромною хатиною стоїть хрест, при вході до будинку – шум і галас. У суботу вже розібрали новорічні вертепи, а от паперові ангели на стелі ще досі «літають». Діти якраз готуються обідати, миють руки. Сьогодні у них борщ, плов, салат з огірочків і компот.

Нині в змішаній групі – 24 дитини віком від 3 до 6 років. Зараз їх трошки менше: батьки, як можуть, то у сильні морози лишають малих удома. На кір і грип не хворіють, медсестри навідуються сюди щотижня.

5-річна Ліля каже, сьогодні дізналася, як малювати кактус. «А ще нас вчать, – розповідає дівчинка, – як треба любити і дружити і що в школі треба все знати, слухатися маму, тата і вчительку». Поруч ровесник Лілі, Богданчик, згідно киває головою і показує цілий альбом – а там черешні, рушнички, хатинки і навіть двоповерхове ліжко для ведмедиків.

Через кімнату – капличка Святого Климента й обитель сестер чину Святого Василія Великого. Ця спільнота належить до жіночих згромаджень греко-католицької церкви. Освятив 2007-го групу дитсадка та капличку єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Мілан Шашик. Офіційно ж відкрилася група лише через два роки – протягували газ. Сестра Вартимея, вихователька діточок, розповідає: «Працювати сюди мене запросив владика Мілан. Він велику надію покладає на розвиток духовності ще з дошкільного віку. Нас є четверо – на весь Перечинський район, ми тут уже зо п’ять років. Згромадження сестер-василіянок є також в Ужгороді, Мукачеві, Хусті. Загалом же на Закарпатті – близько двох десятків. Живемо за вченням Василія Великого. Святий помітив, що монахи живуть аскетично, і заповідь люби ближнього свого не виконується – нема про кого піклуватися. І зрозумів: спільне життя краще гуртує. Так завдяки йому навіть цілі «міста» з’являлися – василіади – з сиротинцями, лікарнями, школами; будував монастирі, притулки для бідних і знедолених. Ми поєднуємо активне життя, працю і божу службу».

«У мікрорайоні проживає понад 3 тисячі людей, – каже голова Перечинської міськради Мирослава Гуранич. – А народжуваність останніми роками зростає. Звісно, шоста група ДНЗ «Веселка» потребує розширення. Діток більшає, а батьки не можуть увесь час із ними сидіти, їм треба працювати. Де залишати малят, як не в дитсадку? Тож ми розробляємо проект реконструкції групи – плануємо збільшити кількість вихованців до 60. Нині «Бджілки» перебувають на балансі міського бюджету. Батьки оплачують тільки  харчування».

Малеча в дитсадку молиться перед сном, перед їдою і після неї, щомісяця в капличці проводять невеличкий молебень. «Люди йдуть сюди на службу з усього мікрорайону, – каже завідувачка ДНЗ «Веселка» Тетяна Вукста. – Торік всіх наших дошкільнят-випускників освятили перед навчанням. Отець Мирослав провів коротенький молебень, благословив кожну дитину і подарував по медальйончику. У нашому ДНЗ сестра Агнета має гурток катехизму. Діти уважно її слухають, сидять тихенько, їх цікавить, звідки ми, чому світ такий, хто такий Бог… Раніше діти були більш згуртовані, активні, а тепер – самі по собі. Й аби ту духовність бодай на щабель підняти, нам треба з самого малечку виховувати в них любов до рідних і близьких.

Звісно, є батьки, що категорично не хочуть, аби їхні діти відвідували цей гурток. Ми пояснюємо їм: не вооцерковлюємо дошкільнят, не пропагуємо конфесію… Тільки вчимо духовності, намагаємося виховати християнські моральні цінності. Якщо дитинка змалку буде розуміти, що не можна вдарити сусіда, що тваринку не слід зобиджати, що не треба ламати живе деревце, вона виросте гуманною».

А найбільше наразі бракує «Бджілкам», зауважує Тетяна Юріївна, двірників: «Прибирати повсякчас територію ні́кому, треба за дітками наглядати… А якщо, не дай Боже, малята шприц якийсь знайдуть чи інші небезпечні предмети?.. Двірників ніяк знайти не можемо».

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук