Аннамарі Чундак: Мрії здійснюються!

Вихованка закарпатської школи, магістрант Львівського державного університету фізичної культури Аннамарі Чундак вдруге поспіль представлятиме український сноубордінг на Олімпійських іграх. Спортсменка розповіла про тренування на льодовиках Швейцарії, а також згадала про рідні Карпати.

Про свої олімпійські плани, підготовку та святкування нового року спортсменка розповіла Еспресо.TV.

– Минулої Олімпіади у Ванкувері-2010 ви були 16-ою в гігантському слаломі. Тепер, маючи олімпійський досвід, ставитимете завдання перед собою вище? Чи все-таки буде тяжко боротися за ТОП-8?

– Чотири роки тому я була рада самій можливості участі в Олімпійських іграх. Мабуть, це й додало мені енергії показати результат. Зараз відчуваю відповідальність і впевненість одночасно. Покращилася техніка, збільшилася швидкість. Головне зараз – не зламатися психологічно. Словом, у Сочі розраховую на кращий результат, ніж на минулих Іграх.

– Ви стежите за олімпійськими квотами, які публікуються на офіційному сайті лижного спорту, чи новину про ліцензію вам повідомили тренери?

– Це відкрита інформація, тому я в курсі рейтингу. А новину про путівку на Ігри ніхто нікому не повідомляв. Адже на змаганнях постійно виступають одні й ті ж спортсмени, ми знаємо їхні результати, тому орієнтуємося в підрахунках – потіснили тебе з ТОП-30 чи ні.

– Дівчата-борці часто тренуються з хлопцями. А ви пробували позмагатися з представниками протилежної статі чи спаринг-партнер у вашому виді спорту не настільки важливий?

– Важливий, звісно. Проте на тренуваннях рідко вдається поставити дві паралельні траси, щоб можна було змагатися двом спортсменам одночасно. Проте я порівнюю свої часові показники з тими, які показують хлопці. Ні, не для того, щоб заочно виграти в них. Зазвичай, дівчата програють їм 2-3 секунди. От я і стежу, щоб ця різниця не збільшувалася.

– Готуватися до сезону вам доводиться тоді, коли в Україні снігу немає. Де триває ця підготовка?

– Вже три роки поспіль ми готуємося на льодовиках Швейцарії на висоті 3500 м, де є сніг і влітку. Змагання ж відбуваються значно нижче – 1500 – 1700 м.

– Коли востаннє каталися в українських Карпатах?

– У лютому на обов’язковому для нас чемпіонаті України, який відбувся на горі Красія – моїй рідній. Останнім часом проводять відкриті чемпіонати, тож до нас приїздять поляки, угорці – конкуренція є. Декілька років тому на Красії обновили підйомники, схили готують краще – наближено до європейських стандартів. Коли під час сезону приїжджаємо додому, то стараємося тут тренуватися.

– Чи сталися позитивні зміни в українському сноубордингу в цьому олімпійському циклі?

– За останні чотири роки крок вперед зробила київська школа. Змагання почали збирати більшу кількість учасників, сноубордингом стало займатися більше дітей. Зокрема, моя мама працює тренером і підопічних у неї побільшало. Проте рівень наших юніорів від цього не виріс.

– Де зустрічаєте Новий рік?

– Удома. А от Різдво – за кордоном. Особливих святкувань немає. Ми вітаємо одне одного – і все. Дванадцять страв на нашому столі не стоїть. Для Західної Європи наше Різдво, звісно, не свято. Тому ми можемо змагатися в цей день.

– Бажання загадуєте в новорічну ніч?

– Так! Завжди так роблю. В принципі, ці бажання здійснюються.