Нова стара бруківка

Радість від рівного, «без’ямкового» (дуже незвичного для Ужгорода) пішохідного покриття, яке 3,5 роки тому з’явилося на проспекті Свободи, виявилася значно менш тривалою, ніж цього слід було очікувати. Вже сьогодні, проходячи бруківкою, важко не помітити, що подекуди від викладених кольорових візерунків мало що залишилося, а де-не-де коцка взагалі зруйнувалася, розкришилася і в дощові дні на цих місцях утворюються калюжі. Ще рік-два – і пішохідну зону знову доведеться терміново оновлювати, адже виглядатиме вона з такими темпами руйнування вкрай непривабливо. А тим часом всього лише неповні 4 роки тому місто витратило на встановлення такої «довгогральної» бруківки понад  2 мільйони (!) гривень.

Реконструкція проспекту Свободи 2008-го року вважалася чи не головним здобутком попереднього мера Ужгорода Сергія Ратушняка під час останньої виборчої кампанії. Проте оновлення однієї з центральних артерій міста супроводжувалася цілою низкою неоднозначних повідомлень та оцінок. І якщо закиди щодо художнього оформлення (зокрема, встановлення дерев’яних та металевих скульптур) – справа естетичних уподобань та пріоритетів, то заміна старих розбитих плит на нову бруківку видавалася, безумовно, гарною ідеєю практично для всіх громадян. 

Щоправда, і в цій справі, вочевидь, не обійшлося без особистого зиску для тодішнього одіозного ужгородського очільника. Адже, як повідомляли деякі крайові ЗМІ, виготовленням нового пішохідного покриву займалася фірма, близька до нині вже екс-мера. Однак сам Сергій Ратушняк, натомість, не втомлювався підкреслювати свої цілком благородні пориви у бажанні надати свіжого вигляду проспекту Свободи. Так, колишній ужгородський міський голова в інтерв’ю газеті «Ужгород», зокрема, заявив: «Я зробив замовлення студентам художнього інституту на скульптури жінок і тварин і вклав у це близько 100 тис. доларів власних коштів» («Ужгород», №44 (510) за 2008 рік). 

Тож витративши трохи менше мільйона власних «кишенькових» гривень на скульптури, Сергій Ратушняк у той же час (і в тому ж таки інтерв’ю) розкритикував підприємців, що мають свої торговельні точки на проспекті: «Загалом тільки на тротуарне покриття з бюджету міста пішло понад 2 млн грн, але на проспект використано й багато спонсорських коштів від бізнесменів. Для порівняння «комплімент» підприємцям, котрі працюють безпосередньо на пр. Свободи: їм запропонували зробити посильний внесок у реконструкцію, перерахувавши 50 грн за м2 своєї комерційної площі на рахунок підприємства-підрядника. На зборах усі начебто погодилися, але з 300 тис. грн, які мали зібрати в підсумку, отримали всього 10,5 тисяч. Отак. Говорити й критикувати завжди є кому, а зробити добру справу – нікому», – обурювався тоді міський очільник.

Тепер же час обурюватися самим підприємцям. Пан Сергій, власник магазину на проспекті Свободи, був одним із тих, хто не пошкодував власних коштів заради «спільного добробуту». Нині ж, коли бачить, яким коротким виявився термін придатності покладеної не так давно бруківки, не стримує емоцій: «Підприємців завжди в нас люблять робити крайніми. Весь час перед виборами придумують собі якісь нові «проекти», а ми повинні їх оплачувати. Та ще потім виявляється, що те, на що всі здавали гроші, м’яко кажучи, є неякісним. Звичайно, після такого новим ініціативам жодної міської влади вірити не хочеться».

Менш категорична, проте цілком солідарна з такою думкою ужгородка пані Марія: «Я не здавала гроші на цю бруківку. І слава Богу! Он, бачите, що вже з нею робиться? Вважаю, що ремонтувати вулиці повинна міська влада. А ми, підприємці, для цього їй податки платимо. Чому ще й повинні проплачувати її піар?» 

Піар попередньої міської влади на реконструкції проспекту Свободи й справді був гучним та помпезним. Проте, як видно, недовговічним. Фарба на скульптурках вицвіла й облущилася, деякі конструкції не витримали плину часу, бруківка також втратила яскравість барв, розкришилася й вичовгалася…
«Це не так проблема попередньої мерії, як проблема якості виконання самих робіт, – прокоментував «Замку» ситуацію головний архітектор міста Олександр Шеба. «Була фірма-підрядник, був технічний нагляд, який мав контролювати якість робіт, от з них і потрібно питати. Однозначно, що бруківка мала б прослужити не 2–3 роки, а значно довше. Це взагалі не термін», – підкреслив пан Олександр.

А тим часом місто вже зачекалося іншої реконструкції – дотичної до проспекту вулиці Швабської. Роботи з повного оновлення комунікацій та дорожнього й тротуарного покриття вулиці, які були заплановані ще на квітень, досі так і не розпочалися. Зважаючи на тенденцію руйнування тротуарів на проспекті Свободи, цілком імовірно, що одразу ж після Швабської ремонтні процедури знову доведеться повернути сюди. 

Якщо ж підхід до оновлення вулиць міста залишатиметься таким же «ефективним» і «якісним», то бюджетних коштів Ужгороду явно не вистачить для масштаб¬них і довговічних проектів. Гарячково бігаючи від ямки до ямки кожні 3–4 роки, міським очільникам, на жаль, не вдасться зробити Ужгород по-справжньому охайним і європейським містом. Скупий платить двічі – каже народна мудрість. Скільки разів платитиме обласний центр за одні й ті ж заходи?