Так званий “паспортний конфлікт”, що визначав відносини України та Угорщини протягом останніх тижнів, дійшов своєї кульмінації, пише Європейська правда.
Україна зрештою вислала угорського дипломата, що був одним з учасників прихованого відео з церемонії прийняття присяги новоявленими громадянами Угорщини у Береговому. Угорщина відреагувала блискавично – з Будапешта до України буде змушений поїхати перший секретар нашого посольства.
Якщо послухати заяви наших (та й угорських) дипломатів після взаємної висилки, може скластися враження, що ситуація подібна до катастрофи. Сійярто звинуватив Київ у різкому загостренні конфлікту і, що цікаво, пообіцяв поскаржитися на Україну послу США. Натомість Клімкін назвав дії Будапешта “фундаментально неадекватними”, а речниця українського МЗС звинуватила угорців у порушенні принципу пропорційності.
Обмін “титулами” нон грата був єдиним способом розрядити конфлікт, поставити крапку у його нинішньому етапі. І те, що ні Київ, ні Будапешт не назвали імена висланих ними консулів, стало ще одним свідченням того, що вони не мають наміру роздмухувати протистояння (хоча “Європейська правда” з’ясувала, хто саме з дипломатів був покараний).
Та навіть крапка у цій історії не означає завершення паспортного конфлікту в цілому. Проблема “напівзабороненого” подвійного громадянства ще не раз вдарить по Україні, якщо її зрештою не врегулювати.
Кого покарали?
Змонтований відеоролик, приховано відзнятий у консульстві Угорщини та опублікований агенцією “Укрінформ”, за два тижні проглянули 250 тисяч разів.
Великих таємниць це відео не відкрило, мабуть, ні для кого – Угорщина вже 8 років активно роздає своє громадянство етнічним угорцям (і не лише в Україні!). Цей факт не приховується, про це прямо написано на інформаційних стендах біля консульств Угорщини.
І хоча точна кількість “нових угорців” не називається, достеменно відомо, що ще станом на 2015 рік паспорти цієї країни отримали 100 тисяч мешканців Закарпаття. Для області, де зареєстровано менше мільйона дорослого населення, це – справді багато, а за минулі три роки ця кількість поза сумнівом виросла.
Та на відео, що стало скандальним, йдеться не лише про “роздачу паспортів”: на ньому представниця угорської влади також закликає новоявлених співгромадян не казати правду українській владі та приховувати від неї наявність другого громадянства. Саме на цьому епізоді найбільше акцентували увагу в українському МЗС. І саме на цьому ґрунтувалося рішення про висилку угорського дипломата.
Швидше за все, вона – взагалі не дипломат. Імовірно, це представниця адміністрації президента Угорщини (адже саме президент формально видає угорське громадянство!), а на цей орган Київ точно не має впливу.
Натомість покарали рядового консульського співробітника, який “засвітився” у церемонії лише на одному кадрі, коли проходив повз ряд нових громадян Угорщини з келихом шампанського (за даними джерел ЄвроПравди – це дипломат на ім’я Дьордь Ваш).
По суті, йдеться про “стрілочника”, і в Києві це чудово усвідомлюють. “Він – просто гвинтик у цій дипломатичній конструкції”, – заявив міністр Клімкін ще у день оприлюднення скандального відео. Та дипломатія – складна штука, за її канонами не вислати його Київ просто не міг (про це трохи нижче).
Та ще більшою мірою “стрілочником” став український дипломат, якому угорський МЗС наказав залишити Будапешт за 72 години. Угорщина не назвала його ім’я на публіку, та “Європейській правді” відомо, що нещасливий жереб витягнув Дмитро Керечанин, дипломат з Ужгорода, який працював у консульському відділі нашого посольства на посаді першого секретаря.
Претензій до нього угорська влада не мала, просто треба було покарати когось. Та й без роботи він не залишиться: міністр Клімкін вже пообіцяв влаштувати висланого дипломата у представництві МЗС на Закарпатті. А знання угорської та досвід роботи у Будапешті будуть тут дуже доречними.
Зуб за зуб
Дипломатія має тверді, хоч часом і неписані правила. Одне з таких – це принцип взаємності.
В разі, коли одна країна висилає дипломатів іншої, то друга має відповісти тим самим, бо інакше це означатиме визнання власної провини. Винятки трапляються так рідко і так ретельно обґрунтовуються, що радше підтверджують правило. При цьому “обмін” має бути за можливості рівноцінним. Консула “міняють” на консула, аташе – на аташе, радника на радника і так далі. Це не прописане у жодній конвенції – просто так прийнято, і крапка.
Висилка дипломата вищого рангу означає свідому подальшу ескалацію.
Саме тому МЗС показово обурився тим, що з Будапешта вислали першого секретаря (а це – вже доволі висока дипломатична посада). Та ЄП має підстави стверджувати: обмін пройшов у межах прийнятного.
Річ у тім, що в Угорщині не так багато українських дипломатів, а “просто консула”, на кшталт угорця Дьордя Ваша… взагалі немає жодного. Порівняйте: в двох угорських консульствах за межами Києва працює 19 дипломатів. А у нас за межами Будапешта консульство тільки одне, і там – лише двоє консульських співробітників. Один з них – керівник (а висилка керівника дипустанови була би неймовірним скандалом!), другий – віце-консул.
Тому й довелося карати співробітника з посольства у Будапешті. А там обидва “консульські” є першими секретарями.
Чому ж тоді так обурюється офіційний Київ? Все просто: таке обурення також є неписаним “ритуалом” в разі обміну статусами нон грата між країнами. Та попри публічні протести, в Києві (і, сподіваємося, також в Будапешті) хотіли би поставити крапку у цьому конфлікті.
Принаймні, на деякий час.
Два шляхи для України
Та повернемося до питання угорського “стрілочника” Дьордя Ваша.
Ніхто (і, очевидно, МЗС у тому числі) не має ілюзій, що рядовий консул, що був змушений залишити Україну, не з власної волі організовував церемонію приведення до присяги. Так, того разу саме він допомагав колезі з Будапешта, яка закликала приховувати паспорти від української влади – але так само на його місці вчинив би будь-який інший угорський дипломат.
До слова, у нещодавно опублікованому матеріалі BBC Україна наводяться свідчення про те, що такі поради лунали і раніше, кілька років тому, коли відносини Києва та Будапешта були нібито безхмарними.
Угорщина не відмовиться від політики паспортизації, як би ми цього не вимагали.
Отже, будь-якого дня може з’явитися нове відео з новим консулом – і вогонь конфлікту спалахне з новою силою. Україна і надалі не зможе заплющувати очі на це. А це, серед іншого, означає, що у однієї з наших держав-сусідів з’являється безвідмовний механізм, як тримати угорсько-українські відносини “завжди в тонусі”.
Є два шляхи запобігти рецидиву конфлікту: жорстко заборонити українцям отримувати другий паспорт, або ж навпаки – дозволити подвійне громадянство, хай навіть із жорсткими обмеженнями.
І варто принаймні почати говорити про ці шляхи, зважуючи за та проти.
Почнемо з першого.
Є поширений міф про те, що Конституція вже зараз виключає подвійне громадянство. Це не так. Більше того у окремих випадках воно напряму дозволене, однак діє “напівзаборона” добровільного отримання другого паспорта. Всі новоявлені громадяни Угорщини підпадають під неї.
Чому йдеться про напівзаборону? Бо нині законодавством не передбачено чіткого покарання за порушення закону.
Хоча європейьска практика свідчить: жорстка заборона – можлива. Саме так вчинила Словаччина, де живе дуже чисельна угорська меншина, близько 10% населення країни. Ще у 2010 році, саме у відповідь на угорське рішення про початок масової роздачі паспортів закордонним угорцям, словаки ухвалили закон, який зобов’язав владу позбавляти словацького громадянства всіх, хто добровільно отримав другий паспорт.
Тоді це призвело до настільки жорсткого конфлікту між країнами-сусідами, що наші нинішні “тертя” з угорцями схожі на дрібне непророзуміння…
Угорці (точно як зараз із нами) наполягали, що Словаччина порушує європейські стандарти – і зазнали поразки.
Влітку 2013 року Європейський суд з прав людини визнав: практика позбавлення громадянства тих, хто пішов за другим паспортом, є цілком законною та відповідає європейському праву, бо ті етнічні угорці, у кого відібрали словацькі паспорти – свідомо йшли на порушення закону.
Цей шлях виявився доволі ефективним. Словаччина нині є єдиною з держав-сусідів Угорщини зі значною угорською меншиною, де кампанія паспортизації не є аж надто масовою.
Але є одне але.
Запровадивши покарання “заднім числом” для тих 100-150 тисяч закарпатців, що вже мають угорське громадянство (а заодно – для румун, молдаван тощо), ми станемо на слизьку стежку. Такий закон швидше за все буде засуждений ЄСПЛ.
Можна прописати в законі, що покаранню підлягають лише нові громадяни, які отримають угорський паспорт після ухвалення цих змін – але ефект такої норми не буде настільки очевидним.
До слова, у 2017 році президент Порошенко пропонував зміни до закону про громадянство, які би запровадили покарання для власників паспортів інших держав (“Паспортний удар Порошенка“).
Тоді президентський проект багато хто критикував, і ЄвроПравда в тому числі, і його відклали “в шухляду” – Рада так і не дійшла до його розгляду.
Чи можливий другий шлях – дозвіл або частковий дозвіл на подвійне громадянство?
Питання не менш складне, передусім політично.
Але обережні розмови з цього приводу у владній верхівці, схоже, вже розпочалися. А міністр Клімкін навіть зважився написати колонку із цілком однозначним натяком з цього приводу.
Наразі неможливо прогнозувати, чи матиме розвиток така ініціатива, але якщо це станеться, то обов’язково мають бути передбачені запобіжники. І йдеться не тільки про очевидну потребу жорсткої заборони на подвійне українсько-російське громадянство (кажуть, що наразі дискутується дозвіл на другий паспорт лише від країн ЄС та НАТО). І не тільки про збереження заборони на роботу в держорганах для тих, хто має другий паспорт.
Є сенс запровадити також явні, однозначні негативні стимули для власників двох паспортів, які гарантуватимуть, що подвійне громадянство залишиться винятковим явищем, а не перетвориться на правило. Які саме? Це питання для окремої дискусії – та й то, лише якщо цей шлях буде розглядатися всерйоз.
Та рано чи пізно, схоже, Україні доведеться обрати один з двох шляхів – покарання або дозвіл. Інакше на нас чекатиме нескінченний серіал із висиланням угорських – а у відповідь і українських дипломатів.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.