У понеділок, 26 квітня, у річницю 35 –ї річниці Чорнобильської катастрофи, в ЗОУНБ ім. Ф. Потушняка в Ужгороді презентували книжку «Чорнобильський щоденник», яку написав 88 –річний професор УжНУ, доктор медичних наук Михайло Фатула.
У серпні 1986 року він був у складі групи із 56 –ти лікарів і медсестер із Закарпаття, які виїхали в Чорнобиль, й 20 днів працював у Поліській ЦРЛ, яка опікувалася потерпілими та ліквідаторами із Прип‘яті та Поліського району. Надавав лікувально – діагностичну допомогу населенню, що постраждало внаслідок найбільшої в історії людства техногенної катастрофи, а також виїжджав із групами дозиметристів і міліціонерів у Прип‘ять. Впродовж цих «чорнобильських» днів М. Фатула вів щоденник, в якому фіксував усе побачене і пережите. «Батько неодноразово згадував й аналізував ті події. Через 35 років він дослідив долі медиків, які несли з ним вахту й описав це у книзі. Прийшов час почути лікарську правду про трагедію, яку сучасне суспільство майже забуло», – каже його син, хірург і дослідник військової історії краю Юрій Фатула.
Книжка побачила світ у київському видавництві «Український пріоритет», й на презентацію в Ужгород приїхав його директор, письменник, громадський діяч Володимир Шовкошитний, який 11 років пропрацював інженером на ЧАЕС, опісля керував групою ліквідації наслідків аварії на 4-му блоці впродовж півтора року, навіть написав книжку «Чорнобиль. Я бачив». Зізнався на презентації: «Думав, що знав про Чорнобиль все, допоки не прочитав щоденник ужгородця М. Фатули. На обкладинці книжки вмістили цитати із МОЗ УРСР, яке видало наказ про засекречування медичних даних, й діагноз «гостра променева хвороба» вмить ставав «вегето-судинною дистонією». Заодно зазначив, що приїхав, аби потиснути руку побратиму, й що знайомий із багатьма героями книжки.
Останні були присутні на презентації й кожен щось згадав із Чорнобильської трагедії. Зокрема Василь Скрип, що нині керує Центром легеневих хвороб, а тоді працював лікарем Свалявської ЦРЛ. «Саме в Чорнобилі я став лікарем й ніби вдруге закінчив медичний факультет», – каже нині. Фельдшер Василь Секереш тоді мав 25 років, нині працює заступником директора ЗОКЛ ім. А. Новака. Медик Михайло Зеленчук із Рахова згадав, що тоді тебе ніхто не питав можеш їхати чи ні – склали списки, відчергував зміну в лікарні й поїхав із колегами у Чорнобиль. «Я щасливий, що ми більш –менш здорові й можемо зустрітися», – каже…
Автор книжки Михайло Фатула зачитав імена тих колег, яких вже нема серед нас, їх вшанували хвилиною мовчання. Видавець В. Шовкошитний пообіцяв, що «Чорнобильський щоденник» буде розповсюджено в бібліотеках країни.
Оксана Штефаньо
Фото надані Ю. Фатулою
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.