80 років художник Йосип Бабинець відсвяткував в ужгородській галереї

Ювілейна виставка закарпатського живописця члена Закарпатської організації національної спілки художників України,  лауреата премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі Йосипа Бабинця відкрилася в галереї «Ужгород» і триватиме два тижні. Окрім колег по цеху моральною підтримкою на мистецькому заході були дружина та донька митця.

Спочатку були промови від очільників культури ОДА, Закарпатської організації Національної спілки художників України, Генконсульства Словацької республіки в Ужгороді, а вже далі шикувалися в чергу вітати ювіляра. А хтось поринув у світ полотен митця, які малював впродовж трьох останніх років. Це переважно закарпатські пейзажі.  

Закарпатська художниця Одарка Долгош на прохання нашого видання поділилася враеннями: «виставка тепла, виставка зріла». «Це ж традиції закарпатської школи живопису!»,- резюмує мисткиня. Натомість колега по цеху, закарпатський художник Василь Брензович одразу зазначив: «Знаю Йовжку добрих 40 років. Давно не бачив його роботи. І знаєте, коли зайшов у галерею, то від картин війнуло такою свіжістю. Я радий з того, що творчість Йосипа розвивається, а не навпаки», – радіє колега. І, водночас, додає, що Йосип Бабинець дуже порядна людина, таким є і у власній творчості. «Знаєте, якось були на пленері. Після його завершення художники залишають організатору, зазвичай, по роботі, – згадує Василь Брензович. – Йовжко тихо мені каже: «Відчуваю, що щось не те, моя робота не вистояна. Я потім сам принесу». І жодного разу не було, аби не дотримав слова».

Натомість голова закарпатської організації Національної спілки художників України Борис Кузьма зізнається, що захоплюється підходом митця до життя та до власної творчості. І нарешті ювіляр Йосип Бабинець на запитання, що стимулює активно працювати надалі, відповів: «Для мене мистецтво завжди було на першому місці. То мій хліб насущний і те, до чого я завжди тягнувся. Любов до мистецтва (чи то вже звичка), стимулює мене працювати надалі. І з відстані часу бачу, що щось таки маю, щоб залишити і увіковічити наш край через живописні полотна».