Про життя у місцях під обстрілами «Голосу Карпат» розповів найстарший волонтер Іршавщини. Іван Іванович Петришинець, родом із с.Довге, нещодавно повернувся із зони АТО.
Член бойово-волонтерської чоти «Карпатська Січ», пенсіонер, якому виповниться 70 років, став найстаршим волонтером родом із Закарпаття. За свій поважний вік серед вояків, вже за традицією, отримав позивний «Дід».
Волонтер розповів, що поїхав з дому нібито на заробітки – побоювався, що у нього нічого не вийде. І тільки через три тижні він повідомив рідним, що виконує свій громадянський обов’язок і дійсно хоче там бути. У зону АТО «Дід» потрапив за допомогою іршавських «свободівців», разом з греко-католицькою церквою на Іршавщині вони організували волонтерський фонд «Допомоги солдатам».
Село Піски, куди він потрапив, виявилося зовсім закинутим, – розповідає волонтер, – саме в цьому місці 19 та 20 листопада лунали найсильніші мінометні обстріли.
– Люди, коли йшли з домівок, залишали все. На подвір’ї домівок заможних селян ми побачили дорогі меблі, стільці, які валялися й були нікому не потрібні, коли ми передивлялися чи хтось ще залишився, то було видно, що люди з поспіхом збиралися – все з шаф було розкидане. У селі Піски, де чисельність населення складала близько 3000, жоден будинок не вцілів, все знищене, а потім ми побачили одного собаку, якого й зараз підгодовують бійці, і троє котів і більше нічого...
Під мінометними обстрілами осколком у плече був важко поранений його побратим, який весь час знаходився поруч.
Зараз після повернення у рідне Закарпаття волонтер каже, що поїхав би знову і прямо на передову. Навіть якщо б йому довелось складати тести й бігати на рівні з двадцятирічними хлопцями. Та всюди, куди він звертається, після запитання «скільки Вам років» йому відмовляють.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.